Сьогодні все переконливіше звучать заяви про те, що вибори до місцевих органів самоврядування стануть завершальним етапом базового адміністративно-територіального поділу (йдеться про створення ОТГ). Зрозуміло, що нові громади вже не зможуть вписатися у стару систему районного поділу територій. Тоді що буде з районами? Своїми поглядами на те, як найближчим часом може змінитися адміністративно-територіальний устрій в країні та області, поділився голова Балтської районної ради Олексій ПАНТІЛЄЄВ.
— Олексію Анатолійовичу, навіть якщо Верховна Рада найближчим часом внесе зміни до деяких законів без прийняття Конституції у новій редакції, трансформація районів навряд чи відбудеться. То які районні ради ми обиратимемо?
— Зміни до Конституції потрібні, але до початку виборів Верховна Рада дійсно навряд чи зможе їх прийняти. Народні депутати працюють за принципом, що безвихідних ситуацій не буває: не можна прийняти зміни до Конституції – приймемо законопроєкт, малопереконливо – законопроєкт, приймемо постанову Верховної Ради. У будь-якому випадку, я думаю, що проводити вибори до місцевих рад за новою системою адміністративно-територіального устрою (маю на увазі ОТГ), залишаючи райони в старому вигляді, – повна нісенітниця. Адже ніде не прописані їх нові повноваження.
— Депутати можуть прийняти нову редакцію закону «Про місцеве самоврядування»?
— Так. А також – постанову про укрупнення районів. Старі об’єднають і зроблять, скажімо, в Одеській області 5 районів.
— П’ять?
— Так. Наразі вже говорять не про чотири райони, а про п’ять: два – на півдні, два – на півночі та окремо – Одеса. Втілення в життя адміністративно-територіального поділу Одеської області відбувається непросто. Навіть парламент Болгарії звернувся із заявою до уряду України, щоб Болградський район не ділили на декілька ОТГ.
— Одеська область унікальна за своєю протяжністю з півночі на південь, ще й національна складова відіграє велику роль.
— Так. Напевно тому проєкт перспективного плану формування територій громад області ще не затверджений. Але все йде до того, що яким би він не був – поганим чи хорошим,- його таки затвердять. І райони будуть укрупнені незалежно від того, будуть прийняті зміни до Конституції чи ні. Адже після утворення ОТГ в межах нині існуючих районів, районні ради та райдержадміністрації фактично не матимуть звичних повноважень. Я гадаю, що вибори відбудуться вже з урахуванням нового територіального розподілу, на новій основі. Чи залишиться місце районним радам в укрупнених районах? Судячи з усього, питання поки що залишається відкритим. Київ для себе вже прийняв рішення, що районних рад навіть в укрупнених районах не буде, аргументуючи тим, що повноважень для них немає. Тобто будуть обласна рада і ОТГ зі старостатами.
— Фактично кожна десята ОТГ потрапила під загрозу ліквідації після того, як їх не включили до оновлених перспективних планів областей, вже затверджених Кабінетом Міністрів України. Про це йдеться в одній з публікацій на сторінці «Децентралізація» у Фейсбуці. Це стосується громад, що вже пройшли шлях добровільного об’єднання, існують. Таке можливе в Одеській області?
— Уже з досвіду я розумію, що у нас все можливе. Адже такі питання не з повітря виникають: є реальні приклади, зокрема, по Харківській області, коли громада приймає одне рішення, облдержадміністрація та рада ці рішення вносять до перспективного плану, перспективний план доходить до Кабміну і звідти виходить вже зміненим. Я не здивуюся, якщо те ж саме трапиться і з перспективним планом розвитку Одеської області: чим вона відрізняється від інших?
— Для мешканців територій, які планують об’єднати, важливо, де саме буде центр ОТГ. Якщо жителі Болградського району хочуть об’єднатися в одну громаду чи, навпаки, розділити район на кілька ОТГ, чому б не піти їм назустріч? Чи не порушується таким чином принцип добровільності?
— З початку 2020 року принцип добровільності вже не спрацьовує. Тепер влада вносить свої корективи згідно з відповідними розрахунками щодо спроможності громад. Райони різняться між собою. Візьміть колишній Котовський район з 80-тисячним населенням. Там розділили місто і сільську територію. Або (теж сусідні) – Савранський та Любашівський райони, де проживають до 30 тисяч жителів. Мені здається, що для невеликого району схема «один район – одна громада» – ідеальна. Тим більше, що рішення з управління об’єднаною територією приймаються місцевими радами, чимало функцій, наприклад, з видачі довідок, передані старостатам. Що стосується органів держуправління (Пенсійного фонду, прокуратури тощо), то їх переведуть до укрупнених районних центрів з кількістю населення не менше 150 тисяч осіб. На місцях залишаться лише їхні представники, котрі виконуватимуть певні функції з обслуговування населення.
— Серед депутатів рад часто відсутні представники того чи іншого населеного пункту. Чи не вважаєте ви неправильним, що старостати не мають прямого впливу на їх рішення? Це є особливо актуальним, коли йдеться про управління власністю громади, в тому числі – земельною.
— Це питання не стосується районних рад. Щодо рад ОТГ, то, по-перше, всі старости є членами виконкому, тож мають відповідний вплив. До того ж, коли йшлося про об’єднання, то, напевно, передбачалося, що центр прийняття рішень перенесеться з колишньої сільради в раду новоствореної об’єднаної громади. А щодо депутатського представництва, то можу сказати, що в 2015 році вибори до місцевих рад відбувалися за найбільш недосконалою системою, яку тільки можна уявити в світі. Візьміть хоча б склад Балтської районної ради, куди входить чимала кількість депутатів, що проживають на території ОТГ. Їм не цікаво те, що робиться в районі. Це не докір, а констатація факту: не можуть цікавити жителя Пасицел проблеми мешканців Гербіного, і навпаки. Події останньої сесії – тому підтвердження: багато депутатів просто не вникали в те, що відбувається. Я сподіваюся, що все ж місцеві вибори 2020 року відбудуться за новим виборчим законодавством і в наступній каденції представництво тих чи інших територій у місцевих радах буде рівномірним. Це стосується й обласної ради. Звичайно, до її складу не зможуть потрапити представники сотень населених пунктів області через обмежену кількість депутатів у її складі, але, принаймні, буде надія, що кожен народний обранець буде зацікавлений виявляти турботу про всі населені пункти свого округу. Якщо заявлені зміни до виборчого законодавства відбудуться, то ситуація буде кращою, ніж за результатами виборів 2015 року, коли в облраді, скажімо, Балтський район представляють кілька депутатів, а деякі райони півдня області – жоден.
— Карантин виявився важким випробуванням для малого та середнього бізнесу. У зв’язку з пандемією вони зупинили свою роботу або переформатували її. Як така ситуація позначилася на районному бюджеті?
— У нас, на відміну від міста, основними наповнювачами бюджету є сільгоспвиробники. Але їм, напевно, більшої шкоди завдав не карантин, а весняна посуха. У нас, дякувати Богові, травневі дощі хоч трохи поліпшили ситуацію. А на півдні області вона взагалі катастрофічна : поля засіяні, чималі кошти вкладені, а через погодні умови майже все втрачено. Це, звичайно, сильно «вдарило» й по місцевих бюджетах. У нас не все погано: чимало фермерів вирішили не користуватися податковою пільгою від держави на період карантину. Адже вони об’єктивно дивляться на ситуацію: місяць-два такої пільги нічого не вирішать, а регулярні відрахування до бюджету для забезпечення життєдіяльності населеного пункту, в якому вони живуть, дуже важливі. Поклавши руку на серце, вони розуміють, що все одно певний врожай буде зібраний. За це їм – шана і повага! Малий бізнес (сфера послуг, громадське харчування, промислова група тощо), звичайно, постраждав у період карантину: доходи припинилися, а витрати зростають. Ми й самі це відчуваємо: похід на ринок стає все дорожчим. Схоже, від наслідків пандемії бізнес ще довго буде відходити.
— З 1 квітня змінено систему фінансування Балтської лікарні: «кошти пішли за пацієнтом». Цей період збігся з карантином, тому медичні послуги надавалися переважно ургентним хворим. Всі інші пацієнти у переважній більшості не зверталися до лікарів через карантинні обмеження. Тож лікарня недорахувалася чималих грошей. І основний тягар з її утримання ліг на місцеві бюджети. 20% від всіх загальних потреб закладу мають взяти на себе районна та сільські ради. Про це є певна домовленість?
— Ми розуміємо, що незалежно від того, хто керує лікарнею, там лікуються люди з усього Балтського району та ОТГ. Коли заклад керувався районною радою, міська рада теж відповідно співфінансувала витрати. Незважаючи на отримання медичної субвенції з державного бюджету, витрати на комунальні платежі, на зарплату середнього і технічного персоналу, енергоносії, пальне, медикаменти, харчування пацієнтів – все це «лежало на плечах» місцевого бюджету. Від зміни системи фінансування лікарні в цьому плані мало що змінилося. Адже, по-перше, договір Балтської лікарні з НСЗУ підписаний не на всі послуги, які може надавати заклад в реальності. Чому? Тому, що лікарень багато, а грошей – мало. Тож в Києві приймали рішення, виходячи з наявних ресурсів. По-друге, спеціалісти стверджують, що прийняті тарифи на медичні послуги занижені мінімум в два, а то й в три рази. І, знову ж таки, ніякий договір з НСЗУ не звільняє місцеві бюджети від оплати комунальних платежів та інших витрат. На мою думку, якщо вже давати можливість лікарням заробляти, то тарифи слід порахувати так, щоб заклади могли, використовуючи кваліфікацію свого персоналу, самі себе утримувати. А так однією рукою дають, іншою – забирають. А тут ще й пандемія внесла свої корективи. Ви правильно зазначили, що планове лікування, планові операції під час карантину проводити неможливо, і, звичайно ж, отримувати відповідну компенсацію від НСЗУ. Цього чомусь не врахували. Лікарі працюють у важких умовах, їм дійсно потрібно робити доплати до зарплати. Хоча Балтська лікарня не належить до медзакладів першої хвилі прийому хворих на COVID-19, ми з вами знаємо, що наші лікарі стикаються з такими пацієнтами, надають їм допомогу. Міська, районна та сільські ради не можуть кидати медиків у такій ситуації, тому беруть на себе чимале фінансове навантаження.
— Це головні «огріхи» медичної реформи?
— Не тільки. Під час карантину медзаклади, де мало що робилося, окрім скорочення штату, які не поспішали укладати договори з НСЗУ, – виявилися у вигідній ситуації. Адже медичної субвенції, яку вони отримали від держави, цілком вистачає на зарплату персоналу, що залишився. Пацієнтів везуть до лікарень, таких, як Балтська, бо у себе вже не мають відповідних спеціалістів, і всі щасливі! Ще приклад. Великі лікарні – столичні або обласні – через занижені тарифи на послуги профінансовані Національною службою здоров’я на 60%. І вже йдуть розмови про скасування медреформи. А головні лікарі цих закладів запитують: навіщо ми готувалися до цієї реформи, вкладаючи сотні мільйонів в обладнання, якщо все це нікому не потрібно?!
— Який же вихід?
— Я не міністр охорони здоров’я. Але конституційного права на безкоштовне медичне обслуговування ще ніхто не скасовував. І забезпечувати його – святий обов’язок держави. Вона повинна дбати про своїх громадян, які лікуються в лікарнях, і медиків, які їх лікують та теж є громадянами України. Так, щоб вони отримували гідну оплату праці і трудилися в гідних умовах, не перекладаючи все це на плечі місцевих рад та «не махінувати» зі Службою здоров’я України в частині заниження тарифів.
— Тобто таким шляхом проблеми закладів охорони здоров’я не вирішити?
— Ні
— А чи буде якось виправлено ситуацію щодо виділення 20% витрат на утримання лікарні?
— Звичайно. Я з самого початку говорив, що ні районна рада, ні жодна з сільських, не ухиляються від вирішення цього питання. Якщо на сьогоднішній день немає виконання бюджету або немає запланованих грошей у бюджеті розвитку, звідки можна було б «перекинути» кошти на лікарню, то це буде зроблено наступного місяця. Але чомусь депутати не захотіли слухати, бо було бажання віддати зараз і одразу все. Але так не буває. Наразі з сільськими радами вже погоджено всі витрати, які вони беруть на себе помісячно: червень, липень серпень. Все це розпишемо, надамо депутатам на розгляд. Але, знову ж таки, половина від цієї суми вже на минулій сесії могла б бути розподілена та освоєна. Шкода, що не прийнято рішення. Наступна сесія райради відбудеться не раніше червня. Втрачається дорогоцінний час, втрачаються можливості та зчиняється зайвий галас навколо звичайних дій. Це неприємний момент, адже поряд з прийняттям рішення про виділення грошей на утримання лікарні, не прийнято й інші зміни до бюджету. Через те, що комусь захотілося попіаритися, пошуміти, не отримали потрібного фінансування заклади освіти, соціального захисту.
— Шкода… Ваші побажання нашим читачам?
— Міцного здоров’я, взаєморозуміння і любові.
Бесідувала Людмила ШЕЛИХ.
About The Author
