– Едуарде Семеновичу, таке враження, що ви намагаєтесь перебувати десь на другому плані. В усякому разі, на сторінках ЗМІ ваше ім’я знайдеш не часто. І за кордон ви майже не їздите за досвідом (на вашій сторінці у Фейсбуці лише одна згадка про це). Не цікаво чи дієте за принципом: хтось же повинен залишатись « на господарстві»?
– Я перший в громаді після поїздки за кордон відзвітував про неї у Фейсбуці. Корисна поїздка. Нам взагалі треба їздити в країни, які пішли вперед, вчитися на їх досвіді.
– І щось своє привносити?
– Так. Десь врахувати їхні помилки, аби не повторювати… Але це складно! Ми такі складні, що навіть на власних помилках не вчимося: постійно перечіплюємося за них. А чужі враховувати – це вже рівень геніальності! Але, все одно поїздки корисні. Крім того, за кордоном нас пізнають, а це – потенційні інвестори. Якщо буде в країні більш сприятливий клімат для бізнесу, то, можливо, потягнуться до нас.
– Поки що чомусь не поспішають…
– Інвестор любить тишу і законність. Так, щоб правила гри не змінювались. Адже будь-яка інвестиційна програма – на ро-о-ки, на десятиріччя! Людина якщо вкладає кошти, повинна розуміти, коли їх «відіб’є». А як у нас щороку змінюється податковий кодекс?! Змінюються правила гри. Я розумію, чому серйозний інвестор сюди не йде…
– Сумно… Ви нещодавно вимовили інтригуючу фразу: «Мене у міськраді більшість співробітників ненавидять». За що?!
– У кожному жарті є доля жарту, все інше – правда… Я практично вже запровадив систему електронного документообігу в міській раді. В ідеалі це має виглядати наступним чином: людина приходить в потрібний кабінет, у неї приймають документи, сканують та кладуть у сейф. Все. Більше папери міською радою «не ходять». Міською радою (вірніше – комп’ютерною мережею) «ходять» скани. Редагування, візування документів, проектів рішень, які погоджуються ієрархічно, відбувається тільки в електронному вигляді. В результаті видається продукт: рішення виконкому, сесії чи просто письмова відповідь на лист. Вже у паперовому варіанті.
– Таким чином, економите чимало паперу…
– Тут – не стільки економія паперу, скільки – підвищення відповідальності. Електронний документообіг дисциплінує людину. Ще один важливий аспект – утворення архіву (листування, проекти рішень…). Відкриваєш програму і видно ідеологію прийняття того чи іншого рішення. І не треба у пошуках якогось документа перегортати гори паперів, як раніше: все буде в електронному вигляді, зручна пошукова система. А чому «ненавидять»? Є супротив, бо люди не звикли до такого. Їм важко, вони незадоволені. Я їх починаю потроху «притискати»: перестав погоджувати листи, якщо не побачу їх в системі електронного документообігу. А з 1 листопада пообіцяв, ще й премії будемо позбавляти. З 1 січня 2017 року повністю перейдемо на електронний документообіг.
– Старост також залучатимете до цієї системи?
– З часом хочемо і старост залучити до цього процесу. Хоча тут є свої нюанси: старости – дуже специфічний народ в тому плані, що лише декілька з них «дружать» з комп’ютером. Крім того, далеко не в усіх колишніх сільрадах є Інтернет-зв’язок. Але ми це зробимо.
– Що дасть запровадження проекту «Відкрите місто» (відповідний меморандум про співпрацю нещодавно було підписано за вашою участю з Фондом Східна Європа)?
– Нас помітили, запропонували підключитись до проекту. Я – тільки за. Це сприятиме налагодженню взаємозв’язку між старостами, виконавчими органами міської ради та мешканцями громади через дієвий механізм електронного врядування для врахування потреб всіх населених пунктів, об’єднаних в громаду, для їх розвитку. Більше того, сьогодні на нараді мер порушив питання відкриття з нового року центру адмінпослуг. А я, чесно кажучи, не погоджуюсь з цим.
– Чому?
– Вважаю, що це вже запізно: треба одразу переходити на електронне врядування. Що таке центр адмінпослуг? Гарна дівчина, яка буде, мило посміхаючись, приймати документи замість втомленої від життя паспортистки. Я пропоную все-таки зробити електронний доступ до адмінпослуг тим, хто може цим скористатись. Для всіх інших облаштувати щось на зразок терміналу, біля якого знаходитиметься співробітник міськради і допомагатиме відвідувачам (бабусі, дідусю тощо) подавати заяву на ту послугу, якої вони потребують.
– У ці послуги входитиме й видача паспортів?
– Поки що – ні. Хоча потроху нам передаватимуть і такі повноваження. Зараз передано майже все, окрім реєстрації актів цивільного стану, міграційних послуг тощо.
– А як в систему е-врядування впишуться довідки, що видаються за заявами, завіреними головами мікрорайонів?
– Ось тут цікавий момент. Ми вже «ламали голови», як вийти з цієї ситуації. На жаль, у нас немає демографічного реєстру. Ми почали створювати наш балтський демографічний реєстр з прив’язкою людини до її місця проживання (так звана прописка – реєстрація). Його створено на базі реєстру виборців, по ходу вносимо туди зміни: дуже багато помилок. Він стане складовою частиною всеукраїнського демографічного реєстру, який запустили у вересні з великими труднощами. Але родинних зв’язків він не враховує. Тож питання: як взагалі обійтись без цих папірців? У нас в житті багато чогось такого патріархального, яке тягнеться за нами чи не з 19-го сторіччя. Ніяк не можемо цього позбутися. Але потроху намагатимемось!
– Тоді про патріархальне: як сюди вписуватиметься відключення світла та вихід з ладу головного сервера, де зберігатиметься вся важлива інформація?
– Так… все – економія. Якби ми одразу придбали потужний сервер з підтримкою об’ємної пам’яті сховища даних, «дзеркалом» (дублювання файлів) для зменшення навантаження, забезпеченням захисту інформації, безперебійниками тощо – не було б проблем. Але ми вже провели тендер – прозоро. Сьогодні оголосили переможця і тепер, я надіюсь, скоро отримаємо нову техніку. Там вже відбуватиметься дублювання і втрати інформації стануть неможливі. Знову ж таки, партнери з Фонду Східна Європа допоможуть нам у цьому. Я вважаю інформатизацію – завданням номер один у нашій діяльності.
– Плюс виключатиметься такий сегмент як корупція…
– Так. Одразу відпадає через прозорість прийняття рішень.
– На сайті міської ради є розділ «Інтернет-приймальня», де кожен бажаючий може звернутись із зверненням, навіть теми актуальні визначено (двори, дороги, незаконне будівництво, транспорт, пропозиції…). Чи багато мешканців громади скористалися такою можливістю?
– На жаль, така форма звернень не користується успіхом. У нас був один неприємний момент минулого року: хакери «зламали» наш сайт. Він «лежав» кілька днів. Причому це стало можливим завдяки он-лайн-приймальні. Після інциденту СБУ заборонила робити інтернет-приймальню із застосуванням онлайн-режиму. Тепер кожне звернення проходить перевірку, є й інші незручності. Через це потік звернень зменшився. Сьогодні більше звернень отримуємо через Фейсбук.
– Ви активний користувач Фейсбуку. Знаю, що реагуєте на все, що тим чи іншим чином стосується діяльності міськради. Що це вам дає?
– Зворотній зв’язок. Як можна управляти, не маючи інформації про об’єкт управління, куди він рухається? Для мене такі сигнали дуже важливі. З іншого боку логіка наших дій має бути зрозумілою, відкритою та прозорою. Інакше закрадається думка у людей, що щось тут нечисте.
– На останньому засіданні виконкому питання щодо встановлення пам’ятного знаку «Батькам-засновникам міста» викликало неоднозначне ставлення. Це теж – сигнал?
– Це дуже емоційна реакція на такі речі деяких членів виконкому. Можливо, треба було зробити уточнення: батькам – засновникам польської частини міста. Тоді б напруга спала.
– А як бути з «турецькою» частиною? Це не ділить Балту навпіл?
– Ділить. Я Валерію Желіховському запропонував у день міста провести футбольний матч «Турція – Польща» між командами – представниками польської та турецької половин Балти, які проживають по обидві сторони річки Кодими. Такий матч провели! Це родзинка історії нашого міста, її навпаки треба розвивати. Ми запровадимо програму «Балтщина туристична» аж до – фантазую!- врахування архітектурної специфіки (польської – проєвропейські, турецької – османські мотиви) під час видачі містобудівних умов та обмежень на будівництво, на проведення громадських робіт тощо.
– Ваша ідея щодо обрання старост у місті (голів мікрорайонів) повернулась запровадженням інституту старост у вже об’єднаній громаді. Тепер старости – члени виконкому, а сам виконком розширено до 56 членів (мало не удвічі більше, ніж депутатів)! Це не заважає в його роботі?
– Я взагалі вважаю, що виконком у тому вигляді, в якому він закладений в Законі про місцеве самоврядування – це «совок»! Є депутати і виконавчі органи. Вважаю, що треба вибудовувати взаємини між цими двома гілками влади. Створений колегіальний орган – виконком – величезний, погано керований… Я все змінив би.
– Пам’ятаю, ви критично висловлювались стосовно нового закону про вибори. І дійсно, сьогодні у депутатському корпусі міськради мало представників міста, але є по кілька представників з одного села. Чи за таких умов враховуються повною мірою інтереси міських мешканців?
– Керівництво міськради налаштоване розглядати балтську громаду як одну сім’ю, аби інтереси Балти були близькими, скажімо, мешканцям Борсуків і навпаки. Хоча на це піде не один рік.
– Це буде щось на зразок зникнення межі між містом та селом?
– Ні. Цього не буде ніколи. Місто – це концентрація людей, ущільнення. А село – це воля, простір!
– В Балті, на жаль, є чимало покинутих будівель, які спотворюють її. За законодавством, у разі відсутності спадкоємців, міська рада має право такі будівлі брати на свій баланс. Щось робиться в цьому плані?
– Якщо це приватна власність, намагаємось працювати з господарем, вимагаємо зробити так, щоб будівля мала естетичний вигляд. Якщо немає – тоді простіше: беремо у комунальну власність (існує певна процедура, яка триває рік).
– Яка подальша доля таких будівель?
– Пропонуємо насамперед тим, хто перебуває у черзі на житло. Але це, як правило, люди малозабезпечені, тому часто вони відмовляються. Тоді проводимо конкурс. Вся інформація – відкрита. Люди беруть під реконструкцію, під житло. Гірше, коли потім знаходиться господар: приватна власність у нас недоторканна. Це проблема не тільки наша, а всюди у світі.
– Як проходять конкурси на нежитлові будівлі, внесені у план приватизації?
– Сьогодні ринок нерухомості завмер. Деякі будівлі, скажімо, приміщення станції юних техніків у центрі міста, викликають інтерес. А приміщення котельні не можемо продати: немає бажаючих.
– Яка доля Генерального плану міста?
– Працюємо над цим. Спочатку зробили інженерно-топографічний план (підґрунтя), зверху буде накладено історико-архітектурний (у нас історичне місто!), а вже потім – Генеральний план. Генеральний план – це перспектива розвитку міста на десятки років. Тільки тоді зможемо скласти план зонування, що дозволить нам надавати землю під забудову (сьогодні в нас немає такого права). А це означає, що не можна, скажімо, новий завод побудувати. Крім того, всі суперечки відійдуть, простіше буде забудовникам. Надіюсь до наступного літа вже зробимо.
– Відсутність Генерального плану призвела до стихійного будівництва, такого, як будівля серед парку…
– Будівля гарна, прикрашає парк, але вона не повинна бути приватною. Адже парк – історична пам’ятка. Аби ця будівля плавно не переросла в котедж, краще, якщо вона буде комунальною. На жаль, з власником будівлі, яка знаходиться на землі міської ради, так і не дійшли згоди.
– Животрепетна тема – тарифи на комунальні послуги. Знаю, ви – прихильник непопулярних методів стосовно їх підвищення. Ваша репліка з приводу пропозицій щодо введення мораторію на підвищення тарифів красномовна: «Пропоную також ввести мораторій на погане здоров’я і кислий настрій»….
– Так, я прихильник того, щоб тарифи були обґрунтованими та на 100 відсотків покривали витрати на їх виробництво. Це стосується газу, електроенергії, води… Питання в іншому: ринок комунальних послуг монополізований, причому – природніми монополіями. Тобто, у нас є КП «Водоканал» і альтернативи йому немає. Тому формування тарифів має бути прозорим, прийматись під «мікроскопом». Що, власне, у нас і відбувається. Прийняття тарифів ми контролюємо.
– Хто саме?
– Виконавчі органи міської ради, заступники міського голови, начальники відділів, спеціалісти, бухгалтери, економісти, кожен за своїм напрямком. Калькуляція тарифів -прозора.. Дуже непрозорі тарифи у великих монополіях – газовій, енергетичній. Там має бути ринок. Купівля-продаж газу, електроенергії мають бути конкурентними. Але я противник того, щоб газ для українців був дешевшим за європейський. Той, хто не спроможний платити за таким тарифом, має отримувати субсидію.
– Але це не повинно бути нормою, коли більшість населення отримує субсидії…
– Система субсидій, звичайно, недосконала, бо не стимулює утеплення будинків, економію. Її треба змінювати. Я би взагалі її монетизував: держава дає кошти, ви можете утеплюватись, котел замінити…
– Повернемось до комунальних послуг. Я знаю: було затверджено нормативи споживання води. Це зроблено на місцевому рівні? Для чого?
– Так, на місцевому рівні. Нормативи затверджені з урахуванням стану мереж. На їх підставі вираховується коефіцієнт допустимих втрат у водопровідних мережах, який закладається у тариф. До речі, у нас цей показник мало не вдвічі менший від коефіцієнту втрат, який застосовується в Одесі.
– У нас чимало говорилось про застосування альтернативних джерел енергії – вітряних електростанцій, сонячних батарей. Від цієї ідеї не відмовились?
– Ні. Вже тепер є фірма, яка наполегливо просить дозволу встановити сонячні батареї в районі РЕМу. Але ми відмовляємо: поки не буде затверджено Генеральний план міста, ніяких дозволів не видаватимемо. Щоправда, за вимогою керівників фірми, питання про виділення земельної ділянки під встановлення сонячних батарей буде винесено на розгляд наступної сесії. Я особисто буду звертатись до депутатів з проханням поки утриматись від прийняття такого рішення. Щодо вітряків. Є проект, який вже пройшов громадське обговорення в Білиному. Планується встановлення шести вітряків між Білиним та Балтою. Ви бачите, в деяких європейських країнах більша частина електроенергії виробляється вітряками. Кампанії SpaceX, Tesla Motors анонсували нову «сонячну черепицю», яка вироблятиме електроенергію і вартість її менша, ніж сонячні батареї. Тобто вигідніше буде використовувати таку черепицю, ніж купувати на таку ж площу сонячні батареї. Врешті-решт ми перейдемо до поновлюваних джерел електроенергії.
– Наша газета не раз звертала увагу на проблему задимленості міста. Приємно, що міська рада відреагувала таки і диму стало менше. Ваше дітище – Програма благоустрою міста діє?
– З цим складніше. У зв’язку з тим, що сьогодні чимало уваги приділяється розвитку інфраструктури, відділ ЖКГ завантажений і цьому питанню приділяє набагато менше уваги. Але більшість господарів вже не спалюють листя, складають у купи. До речі, плануємо це листя використовувати: подрібнювати та спалювати у котлах. Два роки тому придбали дробарку для гілля і листя. Після повернення з Латвії Валерій Желіховський і Федір Молодець розповіли, що там немає газового опалення в школах, дитячих садках, лікарнях – все на твердому паливі. У котлах прямого горіння (не піролізні) використовують щепу (відходи деревообробної промисловості), подрібнене листя. Все автоматизовано: котел (фінського виробництва) керується з мобільного телефону.
– Що не реалізовано з Правил благоустрою міста?
– Не реалізована повною мірою ідея щодо встановлення камер спостереження. Ми зобов’язали це зробити суб’єктів господарювання, які функціонують в громадському центрі міста, але це недешево, тому не наполягаємо. Не виходить в нас поки що штрафувати за паркування у недозволеному місці. Хоча, думаю, ситуація зміниться: це право буде передано комунальним службам.
– Разом з приєднанням до Балти сіл, приєднались і проблемні земельні питання. Як вони вирішуються?
– У нас є важко вирішувана проблема: немає правового механізму передачі в оренду земель колективної власності, які не були розпайовані. Але ми такий механізм розробили. Днями проект регуляторного акту опублікуємо на сайті. Пройдемо процедуру обговорення і, сподіваюсь, з 1 січня у нас буде цілком законний механізм передачі в оренду таких земель. Це позбавить нас багатьох проблем, сутичок та непорозумінь.
– Які основні вимоги передбачатимуться до кандидатів у орендарі?
– Перша вимога – сплата не менше 5% від вартості орних земель на відповідній території, друга – орендар повинен мати не менше одного найманого працівника на кожні 50 гектарів із виплатою зарплати не менше двох мінімальних. Пріоритет матимуть ті, хто вже обробляв ці землі. Якщо відмовляються, то проводитимемо конкурс за типом аукціону. 10 % таких земель ми залишатимемо для молоді, частину – для випасу худоби. Рішення прийматимуться з урахуванням думки сільських комітетів.
About The Author
