Руслан Усманов: «Закордон приманює дуже хорошими грішми, тож якщо наша країна перестане, нарешті, «працювати» на експорт кадрів, то матимемо потенціал»

Приймально-діагностичне відділення екстреної та невідкладної допомоги (Emergency department) з палатою екстреної медичної допомоги та кабінетом телемедичних консультацій відкрито у березні минулого року на базі Балтської ЦРЛ . Перехід на роботу в іншому, більш комфортному режимі , не тільки для пацієнтів, а й для медичного персоналу, дає позитивний результат. А також дозволяє підготуватися до наступного етапу медичної реформи, який стартуватиме у квітні поточного року. Про це і не тільки – розмова нашого кореспондента із завідувачем відділення Русланом Усмановим.

— Пане Руслане, вам і очолюваному вами колективу довелося стати першопрохідцями у запровадженні змін, що відбулися в приймальному відділенні. Що з цього є найважливішим?

— В першу чергу те, що ми намагаємось самі між собою вирішувати, як буде простіше в процесі роботи. Другий момент – те, що спрощує прийом хворого: ми тепер все необхідне обстеження пацієнта робимо на місці. І третє – це економія часу: компактність і швидкодія.

— Якщо прибуває хворий, що ви робите з ним? Скільки часу це займає?

— З моменту надходження до нашого відділення пацієнт вже знаходиться в процесі лікувальних заходів (обстеження, ін’єкційні маніпуляції тощо). Ми його тримаємо доти, поки не буде виставлений хоча б попередній діагноз. Припустимо, у людини, що поступила у відділення – (банально) якийсь вивих. До моменту приходу лікаря хворий вже обстежений (зроблено знімок тощо), тому можна швидко ставити діагноз і лікувати. А не так, як було раніше, коли спочатку викликали лікаря. Потім він посилав: «Зробіть знімок, а я через пів години прийду, перевірю і призначу лікування». А так хворому вже ввели знеболювальне, знімок зробили, переконалися, що це дійсно вивих, поставили на хворе місце «холод», лікар надав допомогу і відправили додому. На все (в тому числі – огляд лікаря) пішло не більше двадцяти хвилин.

Бувають ситуації, коли ми хворих одразу відправляємо до реанімаційного відділення, де є анестезіолог. У нас, на жаль, в цьому плані – нестача кадрів. Що стосується самого процесу прийому хворих, ми намагаємось зробити так, щоб людям було, в першу чергу, зручно і комфортно. Перев’язочна – на місці, на місці – сучасний рентген-апарат, інше необхідне обладнання. Будь- який фахівець викликається: буквально п’ять-десять хвилин і він тут. При цьому пацієнта до його приходу обстежують, надають невідкладну допомогу.

— Через вас проходять також хворі, життя яких рятують у відділенні інтервенційної серцево-судинної радіології. Тут важливі навіть хвилини…

— Так, бувають випадки, коли до нас привозять хворого «швидкою», або пацієнти самі приїжджають зі скаргами на біль за грудиною. Дивлячись кардіограму, ми можемо вже в процесі самого дослідження координувати свої дії з колегами, консультуючись з ними через телемедицину.

— Чи часто її застосовуєте?

— Кабінет телемедичних послуг у нас працює цілодобово. Вже близько сотні консультацій проведено (і вдень, і вночі). Це робить більш ефективним та якісним надання медичних послуг. Ми вже виконуємо МОЗівські накази про те, що тяжкохворі, яким потрібна допомога спеціалістів третього (обласного) рівня, направляються в обласну лікарню тільки після телемедичної консультації. Це спрощує наші спільні дії та дозволяє обласному спеціалісту самому керувати процесом вже на етапі транспортування хворого, бо він попередньо ознайомлений з динамікою хвороби, бачить результати обстеження. І вже під його керівництвом хворого доставляють в обласну лікарню та надають необхідну допомогу. Телемедицина ще важлива тим, що, коли немає вузького фахівця (скажімо, ендокринолога), немає необхідності везти хворого в інший медичний заклад, достатньо проконсультуватися онлайн та призначити терапію на місці.

— Окрім рентген-кабінету, телемедицини, у відділенні є й хірургічна зала. Чи часто тут надаються хірургічні послуги?

— Це питання більше стосується наших хірургів. На першому поверсі робляться дрібні операції (панарицій, фурункули тощо). Загалом, ми вже сьогодні готуємось до того, що з 1 квітня надання медичних послуг контролюватиметься Національною службою здоров’я України. Буде затверджено певний перелік послуг, які оплачуватимуться державою. Тому витрати на все інше (поза цим переліком) лікарні доведеться брати на себе. Це змушує нас вже тепер думати, аби розуміти, що нас очікує. І ми поступово починаємо затискати пояси, звикати до запропонованих стандартів.

— Використовуєте їх на практиці?

— Так. Адже за кожну свою дію, за кожну секунду свого часу повинен будеш відзвітувати на папері, а бухгалтерія та допоміжні служби фіксуватимуть це та визначатимуть, скільки й кому сплачувати за надання послуг.

— Це збільшить паперову роботу?

— Ні. Все буде комп’ютеризовано. Хворий надходить з «первинки» чи його доставляють «швидкою», у нас вже у базі даних буде його електронна медична картка. Отже, не потрібно буде витрачати час на те, щоб дізнатися історію хвороби. Тож вже будемо готові до надання допомоги. Йдемо до того, що комп’ютер буде встановлено в кожному кабінеті. Що стосується реальності, то ми працюємо цілодобово, чітко узгоджуючи свої дії. Вже тепер маємо комп’ютеризовані робочі місця та швидкісний Інтернет-зв’язок.

— Які хворі проходять через приймально-діагностичне відділення? Напевно, їх чимало?

— 9 тисяч хворих в цілому, з них амбулаторних – близько 3000, ургентних (потребують негайної допомоги – ред.) – майже 5000. Протягом минулого року майже 6 тисяч хворих пройшли у нас рентген-діагностику, з них 30% – планових, які йдуть за направленням сімейних лікарів, 20 % – амбулаторних, інші – ургентні.

— Ви казали, що у вас є вакансії. Як справляєтеся, якщо не вистачає спеціалістів?

— Колеги працюють «за трьох», так і справляються, по-іншому не можемо. Не вистачає, в першу чергу, фахівців хірургічного профілю. У нас на першому поверсі має бути 4-5 анестезіологів-реаніматологів, а їх немає.

— Якого обладнання найбільше бракує?

— Не вистачає відео-гастроскопічної стійки. Це хірургічний блок, який дозволяє виконувати необхідні маніпуляції та проводити якісну діагностику ранніх патологій (в тому числі – онкозахворювань). Незабаром ми увійдемо в страхову медицину, а без такого апарату надання якісних медичних послуг буде неповним.

— Це дороге обладнання?

— Недешеве: в середньому коштує до 50 тис. євро. Але воно окупиться вже за п’ять років, а то й раніше. Було б непогано, якби місцеві меценати зацікавились цим питанням. Зауважу, що й тепер, за наявного обладнання, нам набагато комфортніше працювати, ніж це було раніше. Але головне – це кадри, які вирішують все. Не буде спеціалістів, не буде й перспективи для розвитку. Закордон приманює дуже хорошими грішми, тож якщо наша країна перестане, нарешті, «працювати» на експорт кадрів, то матимемо потенціал.

— Для цього потрібна реформа?

— Так. Стара, ще радянська, система Семашка давно вже сама себе пережила. Можливо, ще не всі це сприймають, але «гроші мають іти за пацієнтом». Це хороший стимул: робиш якісніші послуги – можеш конкурувати з іншими закладами та заробляти кошти, на які заслуговуєш. Не будеш працювати над цим – не матимеш перспективи.

— Що є важливим для сучасного лікаря?

— Для всіх лікарів, але, в першу чергу, – молодих, важливо, коли адміністрація надає можливість підвищувати кваліфікацію, самовдосконалюватися через участь у тематичних конференціях, обмін досвідом з колегами тощо. Професіоналізм – це якість послуг, очікуваний результат роботи. Наступне – забезпеченість житлом. Якби його надавали молодим спеціалістам, ми б побачили позитивний результат вже за кілька років.

— Без матеріального стимулу, напевно, немає бажання самовдосконалюватися. Але в лікарні вже є чимало молодих спеціалістів, які за короткий проміжок часу стали чудовими фахівцями, до яких йдуть люди. Ви теж з еліти молодих лікарів. То в чому ваш секрет?

— У тому, що більше нема на кого сподіватись, доводиться самим вирішувати питання, визначати тактику лікування тощо. Якщо хочеш навчити людину плавати,- кинь її у воду, вона попливе. Дуже добре, що у нас є можливість спілкуватися з колегами з усієї України, в тому числі в онлайн-режимі, нікуди не виїжджаючи.

— Дякую за розмову.Нехай в новому році збудуться усі ваші бажання й сподівання!

Бесідувала Людмила ШЕЛИХ.

Leave a Reply