З директором дитячо-юнацької спортивної школи Сергієм КОЛЬЦОВИМ ми зустрілися на будівництві спортивного комплексу. Тут саме почалися роботи з облаштування підлоги. Сергій Вікторович пояснив, що постійно слідкує за будівельним процесом, адже все тут має відповідати певним стандартам, аби згодом проводити змагання на Всеукраїнському рівні. Він розповів, що й обладнання встановлюватимуть якісне, і тому – дороге. Головне, аби майбутнім (і теперішнім) балтським чемпіонам різного віку було зручно тренуватись. Але головною метою нашої зустрічі була розмова про призупинення діяльності ДЮСШ – таке рішення прийнято днями на 62-й сесії міської ради. Правонаступником школи став новостворений спортивний клуб «Балта» – новація не тільки на теренах Балтщини й області
— Пане Сергію, це ж вам прийшла в голову ідея не просто створити спортивний клуб, а й передати йому функції спортивної школи? У чому сенс?
— Ідея створення спортивного клубу прийшла ще тоді, коли я близько двох років пропрацював директором ДЮСШ і побачив, наскільки недосконалою є система дитячого спорту в нашій країні. Ми обмежені багато в чому: у нас «не можна» більше, ніж «можна».
— Що саме вас не влаштовує?
— Хоча б елементарно: «зрівнялівка» у зарплаті тренерів. Це найбільший мінус, який взагалі може бути. Наведу приклад. Є, приміром, чотири тренери- баскетболісти. Всі вони працюють, як хочуть: самі дітей набирають, самі за них відповідають тощо. Єдиний критерій – в групі має бути не менше 16 осіб. І незалежно від результатів роботи (перемог команд на всеукраїнському, обласному чи районному рівнях), найбільшу зарплату отримують тренери з найбільшим стажем . Мало того, коли на роботу влаштовується молодий тренер, він повинен набрати чотири групи по 18 чоловік одного віку. Але, повірте, не так просто це зробити!
— Чому ж такі вимоги до молодих?
— Так прописані нормативні акти для спортивної школи. Це нереально! І це розуміють всі – від керівників галузі до двірників спортивної школи. Але ми робимо вигляд, що у нас все добре. У нас є правила, але їх ніхто не дотримується! Чомусь до виконання, скажімо, дорожніх правил в усьому є повага. Чому б у спортивній освіті не прописати зрозумілі правила?! Прості, за якими дійсно можна жити і працювати. Коли я зрозумів це, почав цікавитись правилами, встановленими, наприклад, в маленькій країні Бельгії, де баскетболісти – чоловіки і жінки — на чемпіонаті Європи виступають і отримують перемоги. Футбол, волейбол, гандбол… Який вид спорту не візьмеш, бельгійські спортсмени виступають на високому рівні. Чому в Бразилії так розвинений футбол? В Італії? Коли я розібрався у цьому, зрозумів: насправді не потрібно винаходити велосипед – вже давно все придумали. Потрібно просто вникнути, як працюють там, і застосувати це в нашій системі освіти.
— І ви вирішили змінити правила зсередини, не чекаючи, поки неповоротка державна система змінить їх?
— Тільки завдяки тому, що у нас є адекватні очільник громади, команда, які готові експериментувати.
— А як бути з діючими вимогами? Ви ж все одно працюєте в системі?
— Ми й відкрили спортивний клуб для того, щоб вийти з неї, створити свою.
—Таким чином встановлюєте свої правила?
— Так. Весь балтський спорт фінансується за рахунок місцевого бюджету. Я не маю на увазі спортивний комплекс, на будівництво якого виділяються кошти з державного та обласного бюджетів. Але зарплата працівникам спортивної школи, фінансування заходів, участі спортсменів у змаганнях різного рівня, їх екіпіровка тощо – це все місцевий бюджет. То чому ми повинні жити за правилами, встановленими ще за радянської системи освіти?
— До реформування спортивної освіти у нас ще не дійшли.
— Так. Спортивна школа не працює так, як вона повинна працювати. Я про це відкрито говорю, хоча є директором цієї школи.
— Я б з вами посперечалась: у наших юних спортсменів є чимало досягнень.
— Так. Але всі позитивні зрушення маємо всупереч встановленим правилам. Це неправильно. Тому замість спортивної школи діятиме клуб, де всі будуть працювати за контрактом (від двірника, водія – до директора). У усіма укладатиметься контракт на рік, з певними завданнями, вимогами.
— Контракт буде однаково прописаний для кожного тренера?
— Знову наведу приклад. Молодий тренер отримує 3 700 – 3 800 гривень на місяць . Він закінчив Київський спортивний інтернат, є майстром спорту тощо. А поруч – дідусь, якому вже 70 років, він сам ніде не грав, у цьому виді спорту дещо розуміє лише тому, що колись з нього зробили тренера. А він отримує 7 тисяч гривень на руки, бо у нього вислуга років, категорія та інше. Хоча той «хлопчик» за 3 роки підготував команду, котра грає в Чемпіонаті України, а у «досвідченого» – бере участь в районній спартакіаді школярів. Це неправильно. І молодий у свої 25 років – майбутнє спортивної школи – каже мені: «Сергію Вікторовичу, вибачте, але я їду в Польщу збирати полуницю». Я зрозумів: якщо не виправити всю цю неправильність, несправедливість, всі наші досягнення будуть марними. І запропонував: давайте створимо спортивний клуб, пропишіть свої правила і будемо працювати. За контрактної основи ми не будемо прив’язані до єдиної тарифної сітки. З директором клубу контракт підписує міська рада, а я, як керівник закладу, – з усіма іншими працівниками. Моя зарплата не буде вищою, ніж отримував у спортивній школі. Але тренерам її можна регулювати.
В кожному контракті буде прописано правила стосовно стартової зарплати і доплат. Скажімо, команда грає в Чемпіонаті України, її тренер отримає відповідну надбавку, команда займає призове місце – ще плюс до зарплати . Правильно поставлений процес навчання, задіяний батьківський комітет – теж плюси. Тренер – це ще й менеджер. Він створює ауру навколо команди. Недостатньо проводити 2 тренування на день. Треба знати, чому сьогодні дитини немає на тренуванні, знати її бабусю, дідуся, маму, тата, брата, сестру… Як вона навчається в школі, яка атмосфера в сім’ї, чи можуть батьки купити баскетбольні кросівки за 1,5 тисячі гривень, а , може, потрібна допомога. Тобто тренер – це набагато глибше, ніж просто вчитель, який викладає фізкультуру в школі і ставить відмітку «відсутній» у журналі, коли учень не прийшов на урок. Тренер повинен «зліпити» колектив так, щоб дитина почувалася повноцінним членом команди. Я розумію, що є талановитий вік, що не всі народжені «зірками». Тому до клубу переходить весь колектив спортивної школи. У кожного з працівників буде однаковий старт і шанс змінити підходи до роботи.
— Що зміниться в системі навчання?
— Раніше тренери самі вирішували питання з набором вихованців, в результаті могли набрати групи одного й того віку. Це неефективно. Кожен тренер має відповідати за «свою» вікову категорію. Наприклад, Іванов відповідає за перший-другий клас, Петров ¬- за третій-четвертий клас тощо. Один тренер набрав групу, два роки потренував і передає наступному, який спеціалізується саме на цій віковій категорії. І так далі. Саме так працюють серйозні клуби («Аякс», «Інтер», «Барселона» та інші). Нема такого, що ти взяв дітей в першому класі і ведеш їх аж до 11-го. Адже для різних вікових категорій – різні методики тренування. Треба бути дуже серйозним фахівцем в дитячому спорті, тому що діти ростуть і з віком застосовуються різні вправи. Як у школі. Учитель, який викладає математику в п’ятому – шостому класах, чітко знає, що діти в такому віці мають освоїти.
— Отже, все вирішують кадри? Перспективи є?
— Ми працюємо над тим, щоб не тільки утримати, а й залучити молоді перспективні кадри. У нас вже третій рік працює Олександр Чубар. Йому 21 рік, а діти, яких тренує вже зараз, – на третьому місці в Чемпіонаті України, вісім перемог і тільки три поразки. Готова команда, на яку приємно дивитися. Прийшов ще один молодий , перспективний тренер- Іван Белюга. Думаємо на перспективу, розуміючи, що через кілька років доведеться брати нових тренерів на заміну тим, Хто піде на заслужений відпочинок. Вже є кілька кандидаток у тренери. Це волейболістки- студентки педагогічного коледжу, які грають вже тепер у Першій Лізі України. Вони знають, що після закінчення коледжу заочно навчатимуться в інституті та працюватимуть у клубі . Вже з наступного року вони почнуть допомагати.
— Спортивна школа буде закрита?
— Її діяльність призупинена. Правонаступником є спортивний клуб «Балта». Ніхто з працівників не буде звільнений, з кожним буде укладено контракт.
— А бюджет?
— Ми підрахували всі витрати на заробітну плату, енергоносії, розвиток тощо, бюджет залишиться на тому ж рівні, що й був у спортивній школі. Саме тому було легко запевнити керівництво, депутатський корпус міськради у необхідності створення клубу. Крім того, будуть прописані певні правила й для вихованців клубу , на кожного заведемо особисту справу, медичну картку (у нас буде своя медична сестра). Буде встановлена мінімальна плата за навчання залежно від виду спорту, як це робиться в школі мистецтв. Це питання ми вже попередньо обговорили з батьками. Рішення про використання цих коштів прийматимуться колективно, розпоряджатися ними, швидше за все, буде батьківський комітет.
— Витрачатимете гроші на необхідні для клубу речі?
— Так. Можливо, згодом приймемо рішення, що нам реально потрібен новий автобус для поїздок і почнемо накопичувати певну суму (в тому числі й спонсорську допомогу).
— Чим ще відрізнятиметься клуб від спортивної школи?
— В клубі будуть задіяні не тільки діти, а й дорослі спортсмени. Тут буде представлений професійний, аматорський і дитячий спорт. Я хочу, щоб Балта стала містом не за кількістю населення, а за якістю життя. Одним з показників такого міста є професійний спорт. Ми вже ступили на цю стезю: волейбол у нас вже професійний. Тому це буде окремий структурний підрозділ спортивного клубу, де числитиметься така одиниця, як «професійний спортсмен», який, як і тренер, водій чи бухгалтер матиме свій контракт, отримуватиме зарплату, платитиме з неї податки і матиме право на стимулюючі виплати. Звичайно ж, всіх професійних спортсменів ми будемо максимально залучати до роботи з дітьми. Ще один плюс буде в клубі: тренери , нарешті, не будуть прив’язані до кількості дітей, не потрібно набирати чотири групи і писати в журналах дурниці. Буде один журнал і групи одного віку, у яких може бути різна кількість дітей . Щоправда – 12 мінімум, аби була повноцінна команда для гри. Зміг молодий тренер зібрати дві команди, -чудово! Отримає доплату. Все це прописано в статуті клубу. Рік відпрацювали, підбили підсумки, на наступний контракти укладаються знову. Якщо міського голову не влаштовуватиме Кольцов, він може сказати: вибач, я з тобою не укладатиму контракт. Або зміниться керівництво міськради , яке захоче повернути все назад і відновить діяльність ДЮСШ, роботу якого призупинено.
— Будемо сподіватися , що запроваджені новації дадуть позитивний результат, виправдають очікування і не доведеться робити кроків назад.
Бесідувала Людмила Шелих.
About The Author
