Супер ДІВЧАТА

«На все треба мати щастя»,- не раз за складних життєвих обставин говорила Ренатина бабуся Галя. Ці слова завжди спливали в пам’яті, коли доводилось їй перетинати чорні смуги в своїй долі.
РЕНАТА виросла в хорошій, люблячій сім’ї. Веснянкувату веселу дівчинку не лише вдома, а й у дитсадку, в школі всі любили, пізніше в університеті була душею групи.
— Нато, позич парочку веснянок, може, й за мною хлопці табуном бігатимуть,- пожартувала якось подружка Катя.

— Навіщо тобі табун? У тебе один Михайло чого вартий! Викладач вишу, цікавий, талановитий. Однокурсниці он як заздрять…

— Та це я так, жартую. Адже дехто не знає, як позбутися ластовиння, а твоє личко вони прикрашають. Я десь читала, що веснянкуваті дівчата й жінки дуже добрі. І я в цьому на твоєму прикладі переконалась.

— Щось ти здалеку заходиш, подружко. Невже є чим мене здивувати?

— Ти великий психолог, Ренато! Бо я й справді не знаю, як похвалитися радістю: Мишко заміж кличе!

— Боже, нарешті! А то скоро випуск в універі, а він все мовчить і мовчить… У-р-р-а-а! – закружляла по кімнаті дівчина, наче це їй, а не Катюші, коханий зробив давно очікувану пропозицію.

Попереду були гарні події. Скромне, але гарне весілля Каті та Михайла, захист дипломних робіт, пошук роботи, що увінчався успіхом. На це також треба було мати щастя…

ЖИТТЯ вирувало. Згодом Катя пішла у декретну відпустку.Тож у вихідні Рената з Михайлом вважали святим обов’язком ходити з нею на прогулянки, дихати свіжим повітрям.

Катя, як і переважна більшість вагітних жінок, боялася пологів, все здавалося, що з нею щось трапиться.

— Натко, пообіцяй, що не залишиш Михайла з донькою в біді!

— Катюшо, навіщо каркаєш? Думки матеріальні. Я на правах майбутньої куми сама обиратиму храм, де будемо хрестити дівчинку. Це я залізно обіцяю!

…Пологи були стрімкими. Маленька Мар’янка неначе поспішала з’явитися на білий світ, аби швидше побачити маму. Рената зі щасливим батьком зайнялися приємними клопотами: купили візочка, ліжечко, ванночку, іграшки та одяг для дитини.

Того дня вона відпросилася на роботі й удвох з Михайлом на таксі поїхали забирати додому Катюшу з новонародженою принцесою.

Щасливий батько з усміхненим обличчям сів на переднє сидіння. Подруги зручно вмостилися на задніх.

— Давай я триматиму доньку, тобі важко, ще встигнеш натішитися,- мовила Рената й взяла з рук мами дитину.

І в цю мить…Аварія!П’яний водій своєю автівкою врізався в таксі. Таксист ледь живий, Михайло і Катя померли відразу. Ренату ж з Мар’янкою Бог помилував. На все треба мати щастя…

Михайлові батьки, котрі не могли похвалитися здоров’ям, несказанно раділи, що Рената опікувалася внучкою. Переоформили на Мар’яну двокімнатну квартиру. Рената вдочерила дівчинку і взяла декретну відпустку. Не кожна рідна матір так доглядала й оберігала свою крихітку.

…НАСТАЛА пора виходити на роботу. «Старе» місце зайняте, з річним стажем та ще й з малою дитиною ніде не беруть. Залишила доньку своїм батькам і подалася з сусідкою на збір полуниці до Польщі. Й випало Ренаті працювати поряд та мешкати в гуртожитку в одній кімнаті з вдвічі старшою за неї жінкою з Литви – Інессою. Вона приїхала підзаробити грошей, аби відкрити свою справу. Її дорослий син здобув юридичну освіту і працював у власному адвокатському бюро.

Час промайнув швидко, треба повертатися додому. Подруги плакали, не хотіли розлучатися. Домовилися підтримувати зв’язок і при першій же можливості знову зустрітися в Польщі.

ІНЕССА приїхала першою, знайшла роботу в туристичній агенції для себе та Ренати.

— Цього разу я ненадовго. Набуду досвіду – і назад,- пообіцяла Рената батькам і донечці.

Подруги з головою, як мовиться, поринули в нову для себе захоплюючу справу. «Новорічний сюрприз! В гості збирається прибути мій синуля, разом зустрінемо Новий рік», – напередодні свята радо повідомила Інесса.

31 грудня надвечір розділили обов’язки: Інесса чаклувала на кухні, Рената пішла до супермаркету за фруктами й цукерками. На зворотньому шляху, неподалік будинку, де проживали подруги, у валізи відірвалася від надмірної ваги продуктів ручка і мандарини, апельсини, яблука розсипалися по тротуарній доріжці. До дівчини підбіг молодий чоловік і допоміг зібрати фрукти.

— У вас, мабуть, родина велика, що так багато всього закупили,- сказав, посміхаючись.

— Та ні, до подруги гість дорогий має ось- ось приїхати.

— То давайте допоможу донести,- лагідно запропонував елегантний рятувальник, і так ніжно подивився в її очі, що Рената не змогла відмовитися.

Натиснула на кнопку дзвінка, на порозі з’явилася Інесса.

— У мене тут аварія трапилася, добре, що в Польщі знайшлося кому виручити.

— Ну, нехай стане тобі відомо, що не в Польщі, а в Литві.Бо це і є мій синок Геннадіус. Будьте знайомі!
Ох і насміялися потім через ту щасливу випадковість!

Разом наряджали ялинку, накривали стіл.Геннадіус урочисто привітав маму І Ренату з Новим 2010-м роком і заявив, що це настав рік його одруження.

— Ти не говорив раніше, що маєш наречену,- здивовано мовила Інесса.

— Я ж не знав, що зустріну її цього вечора.

— А ви – жартівник,- зауважила Рената.

— Чому? Виявляється, що є кохання з першого погляду.Ви не вірите?

— Вірю…тепер,- зашарілася Рената,- але…

— Це було б для мене найбільше щастя, якби ви поєднали свої долі, – не дала подрузі закінчити свою думку Інесса. – Рената – мрія кожної свекрухи. Я вже хочу познайомитися з твоїми батьками, Мар’янку поцілувати.

— Мар’янку?Це хто?- відразу ж поцікавився Геннадіус.

— Донечка Ренати. Вона взяла її за свою після загибелі батьків, близьких їй людей.

Рената показала фотографії дівчинки.

— О-о, дуже миле дитятко!- вигукнув Геннадіус.

ПІСЛЯ новорічної ночі події розвивалися блискавично. У Різдвяний вечір ця компанія з’явилася у Ренатиних батьків. Протягом тижня відвідали Михайлових маму й батька, побували на цвинтарі біля могил друзів, здали в оренду квартиру і помчали до Литви.

ЧАСТО буває, що свекрусі та невістці в одному помешканні та на одній кухні – тісно. Свекруха ревнує сина до невістки і не дає спокійно жити, й навпаки. А от Інесса з Ренатою так і залишилися щирими, душевними подругами. Обидві люблять Геннадіуса, а він – їх.

Досить успішно склався бізнес в їхньому туристичному агентстві.Не стали на заваді й народження двох синів. Побутові навантаження ділили на всіх, підростала й допомагала няньчити братиків Мар’янка.

— Дівчата, ви у нас, чоловіків, просто СУПЕР: супербабуся, супермамуся і супердонька та сестричка,- зізнався у новорічному тості- 2020 Геннадіус. Наша родина саме завдяки вам – щаслива!

Та незабаром десь взявся… коронавірус. Весь світ своїми пазурями обхопив. Інесса поїхала в містечко за двісті кілометрів відвідати свою маму,а наступного дня оголосили карантин, відмінили рух транспорту. От і затрималася там майже на півтора місяця.

— Мамочко, ви там бережіть себе і бабусю. Нам вас дуже бракує,- щодня телефонує подрузі – свекрусі Рената.

Таїсія КРИСЬКО.

Leave a Reply