Ця історія трапилась у 80-х роках, коли ми перебували на території Польщі у складі Північної групи військ. Наша сім’я разом з іншими представниками штабу військової частини отримала запрошення від війська польського відсвяткувати Різдво. Та різдвяна ніч виявилась незабутньою. Наші польські друзі надзвичайно гарно організували святкові розваги з піснями, танцями, хороводами, конкурсами. Не відчуваючи втоми, під ранок ми щасливі поверталися додому.
Вдома, у дворі, нас привітно зустріла… Снігова Баба, оздоблена різнокольоровим намистом та квітами.
– Це, напевне, Віктор Костянтинович (командир військової частини) зі своєю донькою зробив нам такий оригінальний новорічний дарунок, – поділились ми своїми здогадками.
Порадівши такому несподіваному сюрпризу, ми, як діти, потішилися біля Снігової Баби і пішли спати.
Добре відпочивши, я підійшла до вікна, щоб ще раз помилуватись Сніговою Бабою, яка була гінцем з далекого дитинства, з новорічно-різдвяних свят, коли ми, малі, разом з дорослими, з особливою насолодою поринали у казковий світ з його чаклунами і відьмами та з благоговінням очікували дива.
Глянувши у вікно, побачила, що Баба так само стояла на своєму місці й весело посміхалася, а прямо у наше вікно заглядала…Снігова королева – витвір, який був достойний справжнього майстра образотворчого мистецтва. Тонкі лінії, округлі форми, білопінне вбрання – все продумано творцем. Снігова королева була холодна і недоступна, але водночас струменіла ніжністю і добротою.
Снігову королеву й справді зваяв Віктор Костянтинович Симонов зі своєю сім’єю. А спонукала його Снігова Баба, що стояла у дворі. Він подумав, що то ми, повернувшись з гостей, зліпили її у дворі наших будинків й вирішив нам віддячити у такий оригінальний спосіб. Всі сусіди, в тому числі поляки, насолоджувались неземною красою витвору нашого командира. А навколо Снігової Баби дорослі разом з дітьми влаштували зимові ігри. Та коли розваги біля казкових персонажів закінчились, з’ясувалося, що ніхто з нас не ліпив Снігову Бабу і звідки вона з’явилася у нашому дворі ми не знали… Тільки Снігова Баба загадково всміхалася, зберігаючи таїну різдвяної ночі.
А, може, цей «хтось», зліпивши Снігову Бабу, хотів заспокоїти холодну зиму і таким чином віддати данину духам взамін на гарну і теплу погоду?
Любов КУЗЬМЕНКО
About The Author
