Тупиків немає

ДІВЧАТОНЬКА, у мене така радість, така радість,— повідомила подругам Оксана,— моя Інка до інституту вступає!

Галина з Ольгою ніяк не могли «в’їхати», в чому справа, адже Інна, вступаючи до університету, провалилася на іспиті з іноземної мови.А тепер, посеред жовтня, раптом вступає до вишу?

— Ой, які ж ви нездогадливі! Все вам треба розжовувати. До сімейно— будівельного вступає моя донечка, заяву з Сашком до рагсу подали. Отож готуйте подарунки на весіллячко!

— Сашко – це твій квартирант?— запитала Ольга.

-Авжеж! Я, на відміну від вас, все наперед бачу. Коли цей хлопець прийшов до нас у бухгалтерію з дипломом економіста, відразу уявила поряд з ним свою Іннусю. Гарна пара буде, -подумала. А як дізналася, що він холостяк і шукає житло, – запропонувала кімнату у своєму домі. Хлопець погодився. Ну, а далі Інні сказала: «Дивись, доню, не прогав своє щастя». Вона мене почула. Ось так… Як йому було не закохатися в юну красунечку?

— Не рівня Інна тому Сашкові. У нього вища освіта, професія хороша.А вона хто? Їй наздоганяти його треба, вчитися, — висловила свою думку Галина.

— Їй головне вдало вийти заміж! А там вже нехай чоловік про родину дбає,— відрубала майбутня теща.

ЗГОДОМ молода сім’я поповнилася двома синочками.Жили в любові й злагоді. Коли фінанси, як мовиться, почали співати романси, влаштувала мама доньку помічницею виховательки в дитсадок на декретне місце. Десять років (на трьох декретних місцях) попрацювала Інна. І ось тепер залишилася без роботи. Куди не кинеться – без диплома ніде не беруть 32— річну жінку. А хлоп’ята підростають, на одну Олександрову зарплату важко вижити.

СУСІДКА запропонувала поїхати з нею на роботу за вахтовим методом в одному з рибних цехів, що знаходиться під Києвом. Два тижні працюєш, заробивши десять тисяч гривень, два -відпочиваєш. Місцевим жителям платять більше, ніж таким приїжджим,як Інна та її сусідка.Їх тут називають гастарбайтерами. Інна не звикла до подібних навантажень.Трудитися доводиться по вісімнадцять годин на добу.Мешкають жінки у вагончиках на добрячій відстані від заводу. Після зміни ж треба в душовій відмити бруд та рибний запах, а тоді плентатися пізнім вечором «додому». Найближчий магазин — майже за чотири кілометри знаходиться. Годують в цеху один раз. Темп роботи дуже швидкий, норми на виробництві пресервів високі й обов’язкові до виконання.В цеху холодно. Ось за яких умов даються ті десять тисяч! Ще й вдома сини 12-ти та 13-ти років залишені без маминої турботи, на працюючого батька.

 ПІД цим враженням розповіла я принагідно Іннину історію своїй подрузі Наталії, директорці одного з центрів зайнятості.

— Вибач, але мене нудить, коли таке чую про жінок. Інна ж сама вибрала свій шлях. До речі, в Чорноморську є консервний завод, де для працівників створено хороші умови. Не розумію, чому молода мама з середньою освітою досі не вступила до якогось навчального закладу на заочне відділення й не закінчила його? Часи змінилися.Тепер їй навіть технічкою складно влаштуватися. Я з малою дитиною на руках після педучилища закінчила ще два інститути. Дуже нелегко доводилось, але надіялася лише на себе, наполегливо йшла до своєї мети. Кожен вибирає, що хоче. Дивно чути, що деякі жінки, маючи за плечима дев’ять – одинадцять класів, сподіваються знайти високооплачувану роботу, ще й легку та неподалік від свого дому…

— І що їм тепер робити? Тупик?

— Ніяких тупиків нема, я це точно знаю, якщо людина стоїть на обліку в центрі зайнятості. В Одесі діє один з найкращих в Україні центр професійно— технічної підготовки державної служби зайнятості, тому сюди їдуть люди навіть з інших областей.Щоправда, безкоштовним є навчання лише для тих, хто знаходиться на обліку і має статус безробітного.

— З його допомогою є приклади виходу з темного тунелю?

 — У моїй практиці – десятки. Ось 42— річна Валентина багато років працювала головним спеціалістом в управлінні соцзахисту населення і потрапила під скорочення. Донька вступила до педуніверситету, їй потрібна допомога.Що робити? Жінка не розгубилася, прийшла до нас за порадою, ставши на облік. Серед професій, якими можна оволодіти, кухар— кондитер, офіціант, перукар, майстер манікюру і педикюру, закрійник, адміністратор готелю, покоївка готелю, маляр— штукатур, оператор ПК, бджільництво, квітникарство, екотуризм ( навчання онлайн) та багато інших. Строк навчання – від двох до восьми місяців. Зокрема, можна закінчити онлайн-курси по вирощуванню квітів у закритому і відкритому грунті. Валентина обрала для себе професію адміністратора готелю, закінчила піврічні курси (з англійською мовою!) і успішно трудиться.

 Є в центрі й так зване неформальне навчання, коли люди, які пропрацювали в школах чи дитсадках кухарями по двадцять – тридцять років й добре опанували цю справу, можуть скласти іспити екстерном. Вісім наших жінок з великим досвідом роботи склали іспити й отримали дипломи. Наразі спокійно працюють, стали поважати себе. Але з двома з них спершу справжній курйоз трапився.

 Цих двох подружок -кухарів, які пропрацювали на посаді без дипломів по два десятиріччя, викликали керівники їдалень і попередили про нові вимоги: відтепер без дипломів вони працювати не зможуть.

Ніна розхвилювалася, переживала, що не складе іспит. А Марічка її заспокоїла: « Не дрейф, подруго, це ж Одеса! Завеземо гарні торби і все буде окей!». Як же вони розчарувалися, коли відповідальна й компетентна комісія присоромила їх і відправила з важкими валізами додому, готуватися до екзамену, якщо хочуть отримати дипломи. Сміх і гріх!

Завдяки нашій підтримці 53-річні жінки зрозуміли, що вони практично все знають, лише «теорією» треба оволодіти. Підготувалися і знову поїхали. Довелося тягти білети з теоретичними питаннями та по приготуванню страв.До їхніх послуг у центрі професійно— технічної підготовки сучасна кухня з новітньою технікою.Кухарі самостійно зробили за власний рахунок закупи продуктів у магазинах, зробили відповідну калькуляцію, і приготували страви, які оцінювало вимогливе журі. В результаті – вони вже дипломовані спеціалісти.

Я ось що скажу жінкам, котрі опинилися в скруті, як Інна: навчатися ніколи не пізно, до ста років можна вчитися, щоб мозок не деградував, і робити своє життя цікавим, знайти справу до душі й займатися нею.

 НАТАЛЧИНУ пораду я передала Інні. Вона простудилася в холодному рибному цеху і саме купувала ліки в аптеці. А згодом зустріла її веселу, усміхнену в компанії чоловіка Олександра та синочків Руслана і Святослава.

Інна привіталася, зупинившись на мить, повідомила, що повернулася з навчання і здобула гарну професію, приступила до роботи. «Все гаразд, потім розповім, бо поспішаю»,— мовила вже на ходу, наздоганяючи своїх люблячих мужчин, надійну опору в житті.

Таїсія КРИСЬКО

Leave a Reply