Біля приміщення школи, в холодочку, під крислатими деревами повіває рятівний легкий вітерець, тож не відчувається більш як 30- градусної спеки. Балтський муніципальний духовий оркестр під керуванням Володимира Гарачука своєю майстерною грою відкрив для численних присутніх свято з нагоди 368-ї річниці Саражинки.Естафету від оркестру приймають сільські мікрорайони й демонструють цікаві досягнення, влаштували гастрономічний ярмарок. Казкові герої проводять конкурсно-розважальні ігри для дітей. А вже надвечір актова зала школи ледь вміщує всіх бажаючих взяти участь в головних урочистостях.Серед них не тільки люди середнього та старшого віку, а й багато молоді, дітей.На це звернула увагу, вітаючи саражинців з Днем села, керуюча справами виконавчого комітету міськради Олена Фролова. Лариса Довгошея, староста Саражинського старостинського округу ОТГ, зазначила у вітальному слові, що День села — найулюбленіше свято його жителів, висловила вдячність мешканцям мікрорайонів, спонсорам, усім, хто сприяв підготовці й проведенню запланованих заходів.
На сцені — самодіяльний народний козацький хор «Будьмо» (керівник Василь Віхренко).Його солістка Любов Зінченко з натхненням виконує зворушливу пісню «Моє рідне село».
Ведучі програми Петро Ткач і Лілія Тишковська розпочинають розповідь про Саражинку та славних її людей:
…Тече й тече у глибину століть загадкова дорога історії.І кожна її ниточка пов’язана зі стінами рідної школи, бо в народі кажуть: «Живе школа- живе й село».Воно відроджується й молодіє з кожним роком, адже наповнюється дитячим щебетом дитсадочок, веселим сміхом і дзвінкими учнівськими голосами -загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів. З якою ніжністю, любов’ю спостерігали присутні за виступами маленьких вихованців «Золотого ключика», учнів школи різного віку, котрі виконали танці, використовуючи українську символіку!
Діти- майбутнє села.Коли народжуються малюки — це радість не тільки для родин, а й для всієї громади.Протягом року в Саражинці народилось троє малят.В сім’ю Віталія і Катерини Скрипченків лелека приніс хлопчика Дмитрика, родина Юрія і Наталії Клишавчуків поповнилася синочком Єгорком, а в сім’ю Віталія та Валентини Іванюшів лелека приніс янголятко Єлизавету.Зала дружними оплесками вітала щасливі родини, ведучі вручили їм подарунки й висловили найкращі побажання.
Урочисто вшанували односільчани батьків, які виховують і дарують тепло своїх сердець трьом і більше дітям.Це сім’ї Руслана та Олександри Агаєвих, Сергія та Маріанни Бойченків, Олександра Багренцова та Марини Смоленської, Михайла та Алли Беєвих, Івана та Ганни Болесків, Сергія Євдокімова та Вікторії Кривошей, Миколи та Наталії Космажевських, Ігоря та Анастасії Красовських, В’ячеслава Мігуліна та Ірини Глусь, Віктора і Ганни Павлових, Дениса та Наталії Стародубів, Станіслава Терентьєва І Тетяни Дорохіної, Василя та Оксани Чудакових.Їм подарувала свої чудові пісні « Додому їду» та «Сопілкар» солістка хору Марія Діхтяр.
Найкращі побажання прозвучали для найстарших жителів села- Євдокії Єфремівни Коцюруби та Якова Юхимовича Середи. Для них та всіх присутніх хор виконав старовинну українську пісню « В мене батько, як цвіт».
— Сім’я- це джерело, водами якого живиться річка нашої держави.На весільний рушник в селі недавно стала молода пара — Віталій та Валентина Іванюші, — продовжують ведучі, й бажають молодятам «щастя і кохання — цілий океан, щоб добра нажили багато і по дітях виконали план», вручають подарунок.Хор виконує українську народну пісню « Вийшли козаки коней напувать».
А зала вже дружними оплесками зустрічає золоті подружжя — Володимира Макаровича та Любов Зіновіївну Нестерванських, Бориса Давидовича Спектора і Наталію Михайлівну Малахову. Дівчатка в українських костюмах простеляють їм весільні рушники.Теплі слова вітання — і ось вже пари кружляють у весільному вальсі.Ювіляри отримують рушники, як сімейну реліквію, на зберігання, пам’ятні подарунки й оплески.А далі- ще одна родзинка свята.Російськомовна Наталія Михайлівна українською звертається до присутніх, читає гарного вірша.Її чоловік Борис Давидович з любов’ю говорить про мальовниче село Саражинку, без музичного супроводу в повній тиші виконує хвилюючу пісню про лебедину вірність.
Золотих ювілярів на сцені змінюють срібні: Сергій та Оксана Іванюші, Сергій та Лариса Сиваки, Сергій та Людмила Наконечні.Їх вшановують земляки, жіноча група хору присвячує українські народні пісні «Весільний рушник» та «Чого ти, дівчино».
Настала пора вітати односільчан — ювілярів.З 80- річчям — Віру Феодосіївну та Галину Іванівну Горносталь, з 70- річчям- Марію Іванівну Цибулевську і Івана Івановича Зарванського.
Як же не згадати громаді в день свята тих сільчан, які віддали свої життя за світле сьогодення? З воєнних доріг Другої світової не повернулося 200 земляків.На жаль, всі сільчани — учасники бойових дій відійшли у вічність, та пам’ять про їхній подвиг завжди житиме в серцях нащадків.Нині в селі мешкає солдатська вдова Феодосія Василівна Заболотна і десять учасників війни, котрі невтомною працею наближали перемогу.
В бойових діях на території Афганістану брали участь сільчани Володимир Іванович Лучко, Юрій Васильович Нараєвський, Сергій Олексійович Пасічник, Сергій Петрович Войцехівський, Федір Іванович Пироговський.Двоє останніх героїчно загинули, виконуючи інтернаціональний обов’язок.
Ліквідовували аварію на Чорнобильській АС односільчани Володимир Афанасійович Андрусяк та Володимир Пилипович Поліщук, якого вже нема в живих.
П’ятеро відважних саражинців — Олег Олексійович Березюк, Іван Сергійович Слободенюк, Анатолій Анатолійович Кристалов, Валерій Іванович Куций та Станіслав Сергійович Буйван — захищали країну на Сході і всі повернулися додому живими, є взірцем мужності для земляків. Учасники художньої самодіяльності села підготували хвилюючу сценку, як мати й дівчина проводжали сина і коханого в солдати, вчитися захищати рідний край, як зустрічали воїна.І це- на фоні танцю «Мальви» у виконанні учнів школи.
— Серед степів, овіяних вітрами, розкинулося гарне, квітуче навесні та влітку с. Саражинка, — розповідають ведучі. — Село пишається трудівниками сільського госпо-
дарства, школи, дитячого садочка, клубу, бібліотеки, старостату, медиками, працівниками пошти, торгівлі, ветлікарем і соціальним працівником.Ви не звикли до слави, ви скромні й відмінно справляєтесь зі своєю роботою людям на добро. Нехай же не міліє джерело ваших душ і сердець, а дарунком будуть пісні у виконанні хору, маленьких Лісничівських зірочок, Аліни Нараєвської!
Мешканці села і гості отримали неабияке задоволення від концерту, смакували фірмовими кашею та юшкою, спілкувалися, веселилися на дискотеці.
Пора вже прощатись, — кажуть ведучі,-
Бажаєм, щоб ви у добрі проживали
Й наступного свята на той рік діждались,
Щоб наше село розросталось і квітло…
Завжди щоб дзвеніла тут пісня крилата,
Гули новосілля, весілля, родини
І радості, щастя було в нас багато!
Тетяна АЛЕКСЄЄВА.
About The Author
