Олег та Роман – друзі з дитинства. Разом навчалися в університеті, разом працювали і навіть одружитися планували в один день. Але любов не заплануєш. Олег вже «таємно» освідчився Аліні, розповівши їй про додружню обіцянку. А Роман все ще холостякував, не зустрів свою єдину.
Ідея про «спільний день» одруження Аліні дуже сподобалась, але чекати, склавши руки, вона не збиралася. Знаючи уподобання Романа, знайшла серед свого оточення претендентку на його серце. Була впевнена, що Ірина – розумна, гарна, ніжна – сподобається хлопцеві. До того ж, на її думку, молоді люди були навіть зовні схожі одне на одного, а веселий характер Романа і скромність Ірини гармонійно «впишуться» у їхні стосунки.
Аліна про все розповіла Олегові та навіть познайомила з Іриною, яка й не здогадувалась, що її долю планують ці двоє навіжених. Кандидатку на Романове кохання він схвалив і тепер разом зі своєю коханою «ламав голову», як облаштувати доленосну зустріч. Він був упевнений, що не доведеться вигадувати нічого особливого, аби Роман та Ірина принаймні звернули одне на одного увагу. А там… – справа «техніки».
Ідея прийшла несподівано.
— Аліночко, я горю бажанням вдруге тобі освідчитись. Але тепер – за присутності Ірини та Романа. Так вони й познайомляться.
— Ти мій коханий розумничку! Як ти собі це уявляєш? Ми з Іриною знаємо дуже добре одна одну, але є скоріше приятельками, ніж близькі подругами. Вона не дурна, здогадається, що тут щось не те. З нею такий варіант не пройде. Але цю ідею не відкидаймо. Так хоч Роман, нарешті, дізнається про нас. Може, це зробити під час якогось масового заходу, на який їх запросити?
— Точно!!! Новий рік – скоро, зустрінемо разом.
— Ага! Я запрошу декількох «вільних» дівчат, а ти – хлопців. Так, щоб кампанія була веселою. Але як зробити так, щоб наша парочка звернула увагу саме одне на одного, а не на інших?
— Умовимо їх зіграти роль Діда Мороза та Снігуроньки!
— Чудово! Послухай, Олежку, я згадала, як наш тато влаштовував нам зустріч Нового року в лісі. Дядько Іван, батьків друг, все ще працює лісником і допоможе нам все влаштувати! Від такого навряд Ірина відмовиться: в лісі виступати – не зі сцени!
…Олег вибрав слушну хвилину і повідомив другові, що має намір освідчитись Аліні, бо чекати, поки той знайде своє кохання, у нього вже бажання нема.
— Давно пора, – вигукнув Роман і, вислухавши ідею з влаштуванням новорічного свята, погодився заради дружби зіграти роль Діда Мороза.
Неочікувано швидко погодилась на роль Снігуроньки й Ірина:
— А я згодна! Знаєш, Аліночко, моя мама постійно хвилюється через те, що я не зустрічаюсь з друзями, всі свята проводжу з сім’єю. Так хоч заспокоїться.
31 ГРУДНЯ компанія вирушила до лісу. Романа відправили раніше, аби разом з лісником дядьком Іваном вибрав та прикрасив ялинку, підготував усе для «несподіваного» освідчення. Снігуронька, нічого не підозрюючи, їхала з усіма.
У хатинці лісника вже було накрито стіл. Тут цілком вміщувалася група з десяти молодих людей, більшість з яких побачилася вперше.
Дядько Іван привітав гостей і попрощався:
— Залишаю вас, будьте розумними. Моя Ганнуся вже чекає у друзів. За Діда Мороза не хвилюйтесь, я подбав, щоб він не замерз. І про вас – теж. Он, у кутку – кожухи на вибір!
— Прикольно! – вигукнула одна з Аліниних подруг і кинулася обрати собі кожуха.
— Пора до ялинки, – скомандував Олег, – тільки прихопимо з собою шампанське.
…РОМАН у теплому кожусі кружляв навколо прикрашеної, обвішаної світлодіодними ліхтариками, ялинки. Вже сніг навколо притоптав в очікуванні друзів. Раптом неподалік почулося: тук, тук, тук.
Хлопець рушив у напрямку, звідки чулися звуки. Дивиться, а якийсь чолов’яга, нахилившись, рубає невеличкою сокиркою сосенку. Роман тихо наблизився, поклав йому на плече руку у великій хутровій рукавиці та грізним голосом гаркнув:
— Ти чого моє дерево рубаєш????!!!!
У цей момент, ідучи по Романових слідах до місця події, наближалась вся компанія у кожухах з криками: «Знайшли Діда Мороза!!!». Всю цю картину на передньому плані з Романом у кожусі, валянках та в шапці Діда Мороза побачив, озирнувшись на грізне гарчання викрадач ялинки.
Можна уявити, що встиг подумати чолов’яга, який накивав п’ятами, залишивши сокирку та загубивши валянка. Біг навмання, незважаючи на сміх, що звучав позаду та Романові слова услід, що він, мовляв, пожартував.
Найвеселіше сміялася Снігуронька в кожусі. Романові вистачило одного погляду, щоб виділити її серед інших. Завжди спокійну, врівноважену дівчину було не впізнати: вона танцювала навколо ялинки, заряджаючи своєю енергією всю компанію не менше від Діда Мороза, в очах горіли жартівливі «бісики».
— Попали в точку, – прошепотіла Аліна Олегові під час урочистого освідчення, коли на її радісне «так», він нахилився для поцілунку.
— Я тебе кохаю!!!
— І я!!!
— От побачиш, любий, що буде, коли вони познімають кожухи!
— А хто замовляв цих Діда Мороза й Снігуроньку?!
— Ми, коханий мій, ми!!!
І дійсно, у лісовій хатинці без кожухів Дід Мороз і Снігуронька виглядали хоч і не так «романтично», як під ялинкою, але закохано.
…ЗГОДОМ парочка заручених змовників одноголосно погодилась з тим, що саме непередбачений «сценарієм» випадок з ялинковим крадієм значно прискорив процес: сміх розкриває в людині приховані якості. І вже не змовляючись, вони почекали півроку, щоб зіграти два весілля в один день.
Людмила ШЕЛИХ.
About The Author
