Піщана – єдине село на Балтщині, де проживає понад 2600 мешканців. Його особливістю є й наявність чималої кількості закладів, які фінансуються з бюджетів різного рівня – від обласного до сільського. Але і школа-інтернат, де виховуються діти-сироти, і загальноосвітня школа, де навчається 243 учня, і дитячий садок, і будинок для престарілих, і заклади охорони здоров’я та культури мають підтримку місцевої влади. Про будні громади сільський голова Володимир Гербенський говорить просто:
-У нас найбільше в районі об’єктів бюджетної сфери. Хоч фінансуються вони з різних бюджетів, але не можемо їх не підтримувати. Це – наші люди, вони тут працюють,отримують зарплату і сільський бюджет поповнюється. Як, скажімо, відмовити будинку престарілих, де трудиться 16 осіб обслуговуючого персоналу (велика шана їм за важку працю по догляду за людьми похилого віку) у проханні привезти глину для ремонту? Знайшли трактора і завезли. Дитячий садок та школа теж фінансуються з районної ради, але не можемо бути осторонь їхніх проблем. Допомагаємо, як можемо. Що дуже важливо, виділяємо дотацію з сільського бюджету на харчування дітей в дитячому садку. Школі так само допомагаємо при потребі, адже далеко не всі батьки спроможні сплачувати всю суму за харчування. До речі, для учнів 1-4 класів ми завезли сучасні парти: 75 тисяч гривень рішенням сільських депутатів було виділено на ці цілі у грудні минулого року з бюджету сільради. На черзі – пральна машина для дитсадка: 10 тисяч гривень вже передбачено.
Володимир Гербенський поділився своїми думками й про шкільні справи.
– У ЗОШ навчається 243 учня. Це один з найбільших навчальних закладів у районі, тож має перспективу стати опорною. Невигідність малокомплектних шкіл показало життя. Економічно не вигідно – це півбіди. Бо якщо у великій школі вчитель української викладає тільки українську, то у малій може і німецьку, і французьку, і математику… Про яку якість навчання йдеться?! Гербінські діти тепер їздять у Піщану і отримують набагато кращі знання, ніж це було в Гербіному, де існувала школа на кількох учнів.
За словами Володимира Дмитровича, у цій безперспективній школі тоді працювали майже всі вчителі пенсійного віку. Тож після закриття закладу більшість пішла на відпочинок, інші отримали роботу у Піщаній.
Опалення приміщень в селах завжди болюча тема, але не в Піщаній.
Сільський голова розповів, що завдяки участі у проекті ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» в школі було замінено вікна. В дитячому садку встановлено польського котла, що дозволило майже на 40 відсотків економніше використовувати паливо (дрова). У капітально відремонтованому раніше будинку культури встановили три булер’яни: два у великій залі, один – у вестибюлі, де культпрацівники та самодіяльні артисти мають змогу проводити репетиції, готуватись до концертів. Тож вперше за багато років культурні заходи проходять у теплій, просторій та затишній залі навіть взимку.
У вдало розміщених в одній будівлі Піщанській амбулаторії та станції екстреної допомоги також вжито енергоощадних заходів.
Якщо приміщення станції, відкритої ще у 2013-му році, вже не потребує відповідного втручання, то в амбулаторії, де тільки нещодавно замінено вікна, сільський голова мріє ще й опустити стелю.
– Ми зробили централізоване опалення у медичних закладах (грубки не повикидали про всяк випадок!). Котел один, але якщо на станції швидкої, де зроблено все по-сучасному, дуже тепло, то в амбулаторії через високу стелю (понад чотири метри) набагато холодніше. Приміщення будували ще за радянських часів: дрова, мабуть, безкоштовні були, – пожартував сільський голова. – А тепер маємо економити на всьому, тож хочемо наступного року хоча б на метр опустити стелю, аби медикам було тепленько і їхнім пацієнтам, нашим селянам – теж.
Поговорили ми й про «бонуси», які отримала Піщана після відкриття тут станції екстреної медичної допомоги.
Такі в Одеській області лише у двох селах, зауважив Володимир Гербенський, та розповів, як було непросто довести необхідність розміщення «швидкої» саме в Піщаній, значно віддаленій від Балти. За словами очільника піщанської громади, тут мешкають переважно люди похилого віку, адже молодь вже давно довго вдома не затримується – виїздить у пошуках роботи. А машина екстреної допомоги прибуває за викликом не пізніше 10 хвилин після дзвінка. Важливо й те, що в амбулаторії працюють два лікарі сімейної практики, які також вчасно надають медичну допомогу. Щоправда, їм доводиться обслуговувати й села сусідніх сільських рад – Пужайківської, Шляхівської, Ухожанської та Гербінської. Тому взаємодія двох медичних закладів дає свій позитивний результат.
Вже багато років у Піщаній обговорюється питання відновлення роботи місцевих пожежників.
Свого часу сільська рада утримувала невеличку пожежну команду, але через фінансову скруту довелося відмовитись від неї. Володимир Дмитрович зізнався, що мріє відкрити в селі пожежне депо хоча б з одним автомобілем та водієм. І розповів про реальність здійснення таких планів:
– Я два роки поспіль звертався у відповідні інстанції, але виявилось, що допомогти нам можуть тільки морально. Тому вирішили самі шукати вихід з ситуації. Гараж для пожежної машини хочемо розмістити поруч з медичними закладами: не треба проводити окремо електрику, тепло, телефонний зв’язок (це все велика економія на витратах). А котел тут встановлено потужний – на 500 кв. м. – ще два таких гаражі потягне! У нас пожежі, дякувати Богу, бувають нечасто, а «годувати» цілу бригаду наш бюджет не дозволяє. Тому це буде водій, який проживає поруч. З придбанням пожежної машини (звичайно ж, не нової) теж не така велика проблема. Наші господарники зацікавлені у цьому: поки з Балти приїдуть пожежники, година минає. А так на місці можна надавати першу допомогу. Практика показує, що на випадок пожежі люди швидко збігаються на місце, тож буде кому допомогти нашому «пожежнику» розпочати тушіння та протриматись до приїзду пожежної команди з Балти. Потім наш водій зможе підвозити воду і пожежники працюватимуть безперебійно.
Такий практичний підхід до вирішення болючого питання мені особисто сподобався: видно, що в селі влада дбає про безпеку своїх жителів, тому з певною долею оптимізму запитала у Володимира Гербенського й про дороги. Не помилилась: вони теж у пріоритеті.
– Це наболіле питання для всієї України, не тільки для нашого села чи району, – каже сільський голова. – Але ми свої комунальні шляхи намагаємось щороку підсипати. Торік понад 980 тонн щебеню завезли, у поточному теж плануємо. Думаю, що за 2-3 роки не буде такої вулиці, якою б не можна було проїхати. Нам допомагає й районне керівництво, зокрема, голова райради Олексій Пантілєєв. Може інші й ображаються, що він частіше у нас буває, ніж у них, але це зрозуміло: обраний депутатом райради у нашому селі. Завдяки його підтримці та депутатам облради, з обласного бюджету виділено 620 тисяч гривень на ремонт мосту через річку, який перебував у аварійному стані, заасфальтовано й інші аварійні ділянки центральної дороги, якою іде основний потік автотранспорту. Для збереження від руйнування вулиці, що веде до цвинтаря, ми встановили шлагбаум, який обмежує рух великовантажного транспорту.
Інша проблема, яку намагаються вирішити у Піщаній за сприяння районного керівництва та ще одного народного обранця піщанців – депутата районної ради Ігоря Зайця, – водозабезпечення. Будівництво водопроводу вже заплановано і навіть кошти буде виділено з обласного бюджету.
Не обминули ми з Володимиром Гербенським й теми використання земель колишньої колективної власності (тут перейняли приклад об’єднаної територіальної громади, тож розпочато процес розробки відповідного положення про надання її в оренду) та роботи дільничного інспектора відділу поліції Володимира Халаїма. За словами сільського голови, дуже добре, що поліцейський – місцевий, проживає у колись урочисто відкритому будинку «шерифа». Але, на жаль, йому доводиться обслуговувати набагато більше населених пунктів в окрузі, ніж колись його колезі. До того ж, немає у дільничного службового автомобіля, теж свого часу урочисто врученого обласним керівництвом: забрали для потреб райвідділу. Про це, звичайно ж, не мовчить Володимир Гербенський і всіляко підтримує місцевого охоронця правопорядку.
Непомітно вже чотири роки минуло відтоді, як очолив він Піщанську сільську раду. Теоретично міг би й більше, але зізнався, що свого часу його прізвище зіграло у виборі піщанців вирішальну роль: навіщо нам якийсь «гербінський» (похідна від «Гербіного» – ред.), хіба своїх не вистачає?! Але тепер, напевно, не жалкують люди, що пізніше все ж саме його обрали сільським головою, бо за порівняно невеликий період перебування Володимира Гербенського на цій посаді відбулося чимало позитивних змін. Йому вдалося згуртувати громаду і працювати на результат разом з нею, але сам для себе вважає найвищою оцінкою довіру людей.
Медичний центр у Піщаній розташований у симпатичному просторому приміщенні в самому центрі села. Тут знаходяться амбулаторія загальної практики сімейної медицини КУ «Балтський районний центр ПМСД» районної ради і станція екстреної медичної допомоги.
Застати цього дня у робочому кабінеті завідувача амбулаторії Володимира Васильовича Гуліду було непросто: кілька разів виїжджав на виклики. І все ж мені пощастило зустрітися з лікарем, коли він,залишивши халат у автомобілі, на кілька хвилин повернувся до закладу. На моє запитання щодо наявності необхідних медикаментів та пального для виїздів, Володимир Васильович відповів несподівано позитивно:
– Бензином районна рада забезпечує повністю, ніяких проблем нема з виїздом на виклики, на патронажі. Є всі ліки, навіть можемо собі дозволити пролікувати малозабезпечених хворих кілька днів, а невідкладна допомога – це як Отче наш. Будь-яку травму, отруєння, все, що потребує невідкладної допомоги, можемо лікувати. Виписую й рецепти на безкоштовне отримання ліків. Я тільки-но вийшов з відпустки, але за два дні вже виписав 16 рецептів ось на таких спеціальних бланках. Аптека в селі є, але, на жаль, такі ліки можна отримати лише в Балті, де кілька аптек уклали договір на обслуговування пацієнтів.
Як і в Балті, тут є денний стаціонар.
За словами В.В.Гуліди, у керівництва районного центру ПМСД є бажання за прикладом міської амбулаторії запровадити безкоштовне лікування певної категорії хворих, але поки що все на стадії обговорення можливостей. Є й чому порадіти: народжуваність порівняно з минулими роками зростає. Сьогодні в селі є 26 дітей до року народження та 11 жінок при надії.
* * *
У «швидкій» розговорилися з фельдшером Михайлом Михайловичем Мащенком, який теж мав кілька вільних хвилин. Він розповів, що розміщення станції невідкладної допомоги в Піщаній виправдане, люди вдячні.
– Ми допомагаємо у будь-який час,- каже. – Ось (дивиться в журнал) минулої ночі викликали в 00. 45, потім інший виклик вже був о 2 –й годині, а ось – ще. Викликають з Криничок, Шляхового, Ракулового, Пужайкового, Савранського, Гербіного, Піщаної, Ухожан, Волового, Крижовліна – до так званого Половинчика, а там вже Балта обслуговує. Але буває, що й нас диспетчерська з міста викликає в села, які ми не обслуговуємо. Звичайно, коли їде сюди на виклики бригада з Балти, втрачається дорогоцінний час. А нам ближче, встигаємо реально допомогти в скрутних ситуаціях.
Трудяться у нас чотири фельдшери – добу через три. Фельдшери в основному з Балти, санітарочки – місцеві. Тут все чудово обладнано, мабуть, краще, ніж у Балті. Приміщення опалюється, ліками забезпечені. Коли було сутужно – сільський голова Гербенський не раз виручав.
– Хворих часто везете в лікарню?
– Аякже, веземо: гострий апендицит, запалення леге-нів… П’ятимісячна дитина важко дихала, ми надали допомогу й довезли до ЦРЛ. Співпрацюємо з сімейними лікарями. При потребі беремо на виклик, особливо, якщо це його дільниця. Добре таке сусідство. Привезли хворого, зібрали лікарів і надали допомогу на місці. Якщо хтось відмовляється їхати до ЦРЛ – лікується в денному стаціонарі при амбулаторії.
Людмила ШЕЛИХ•