На початку вересня своє професійне свято відзначають нотаріуси. Ця професія об’єднує в собі багато якостей різних правничих професій — адвоката, прокурора, слідчого, судді. Разом з тим, нотаріат — це окрема сфера юридичної діяльності. Про це у розмові з приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Інною Пантілєєвою, яка напівжартома говорить, що працює у нотаріаті завжди.
— Інно Петрівно, в Балті вас знають як нотаріуса. Чи займалися іншою діяльністю у своєму житті?
— В нотаріаті я працюю майже 24 роки, тобто завжди. Ніде більше себе не уявляю. Для мене моя професія – найкраща, найцікавіша, найкорисніша, найскладніша, найрідніша. Ці най…, най…, най… можна продовжувати.
— А як бути з бажанням просуватись кар’єрними сходинками?
— Фактично нотаріус не має кар’єрного росту, як такого. Розвиток у професії стосується тільки себе самого. Найбільша цінність для мене – клієнти, люди, які довіряють мені, повертаються до мене. Саме вони визначають «сходинки» мого професіоналізму. Це те, заради чого я працюю.
— Отже те, чим ви займаєтесь, не можна назвати звичайним способом заробляння грошей. Тоді що це?
— На це запитання чудово відповів Жак Ширак (Прем’єр-міністр Франції, 1976-1988 рр. – ред.): «Своєю діяльністю нотаріус відповідає на одне з найбільш законних сподівань наших співгромадян — жити в суспільстві організованому, а не хаотичному, в суспільстві, керованому правом, а не силою!». І як би пафосно не звучало, це професія, покликана допомагати людям. Нотаріусам довіряють найпотаємніше, вони є гарантом безспірності фактів.
— У нашій країні законодавство змінюється із завидною швидкістю, це не напружує?
— Люблю нотаріат за те, що він змушує мене постійно слідкувати за законодавством, освоювати все нові нотаріальні дії. Допікають лише зміни в законодавстві, які гальмують роботу, дають привід відвідувачам з недовірою ставитись до нотаріусів. У таких випадках відчуваєш справжнє розчарування, образу за людей, яким не можеш допомогти.
— Нотаріус, як священик, дотичний до секретів родинного життя багатьох людей… Буває складно?
— Так, це складно, але й захоплююче цікаво. Адже вчинення нотаріальної дії часто супроводжується «сеансом» психотерапії та щирою сповіддю. Унікальність професії виявляється у попередженні суперечок. Часто люди звертаються за звичайною життєвою порадою, яка нерідко стає вирішальною у налаштуванні родинних відносин, миру в сім’ї. Спадкоємці прислухаються до порад, розуміють, що спір про матеріальне веде до втрати духовності. Сестри з братами «закопують сокиру війни» та знову стають близькими людьми.
— А бувають випадки, коли ви змушені відмовити клієнтам?
— Треба вміти відмовляти, коли відчуваєш, що права окремого громадянина можуть бути порушені. У моїй практиці траплялися випадки, коли зверталися особи похилого віку з проханням посвідчити договір дарування свого єдиного житла на користь сторонньої особи. Тут треба «включити свою нотаріальну інтуїцію та попередити відчужувача про негативні наслідки. А також запропонувати укласти більш доцільний договір. Наприклад, на довічне утримання або спадковий. Це може стосуватися й так званих «генеральних довіреностей на все». Вкрай небезпечно так довіряти іншим! І роль нотаріуса у цьому правочині дуже важлива.
— Чи є ще справи, які доводиться «пропускати через серце»?
— Так. Це видача свідоцтва про право на спадщину. Не існує двох однакових спадкових справ. Кожна з них — конкретна життєва ситуація. Люди приходять зі своїм горем до мене як до нотаріуса. При оформленні спадщини маю бути об’єктивною і займати позицію, яка ґрунтується лише на законі, а не на симпатії до когось із спадкоємців.
— Як карантин вплинув на вашу роботу?
— Пандемія СOVID-19 та запровадження карантину не оминуло й нотаріат. Нам теж довелося пристосовуватися до нових умов, але нотаріат швидко отямився та зорганізувався. Нова реальність вчинення нотаріальних дій передбачає, перш за все, дотримання профілактичних заходів для запобігання поширенню коронавірусу. Тому головним лейтмотивом нашої діяльності в умовах карантину стало гасло: «Жодна нотаріальна дія не варта того, щоб ризикувати життям!».
Нотаріальною палатою України було розроблено низку рекомендацій для нотаріусів та громадян. Зокрема, нотаріусам рекомендовано вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії, пов’язані із пропуском передбачених законодавством строків, вести прийом громадян за попереднім записом, консультувати – телефоном та онлайн. Ми й сьгодні дотримуємось рекомендації щодо застосування засобів індивідуальної безпеки, здійснення профілактичних заходів.
— Від чого ще залежить успіх нотаріуса, окрім професіоналізму?
— Найважливішим, напевно, є відчуття команди помічників в офісі, підтримка близьких, які все розуміють і прощають нестачу спілкування. Саме це у разі потреби дозволяє затриматися на роботі, зайнявшись формуванням нарядів, архіву, підготовкою та засвідченням складних договорів, завершенням реєстрації або проведенням фінансового моніторингу.
— Така робота вимагає відданості на всі сто відсотків. Що є мотивацією, стимулом?
— У роботі може бути мотивацією красивий кабінет, фінансова частина, повага з боку клієнтів… Але цього ніколи не буде, якщо ти не «розчиняєшся» в цій професії. Нотаріат – завжди в моїй душі, і це головна мотивація, найважливіший стимул. Надзвичайно високий рівень внутрішньої відповідальності – один з головних аспектів діяльності нотаріуса. Тому випадкові люди у цій професії не затримуються. Серед моїх колег багато таких, які повністю віддаються роботі вже понад 20, 30 і навіть 40 років! Я завжди дякую Богові, що знайшлося й мені місце серед такої спільноти; батькам – за освіту, своїй громаді – за вихований у мені особистими прикладами дух законності та відповідальності.
— Яким для вас є ідеальний відпочинок?
— З огляду на особливості моєї роботи, яка передбачає безперервне спілкування, розкішний відпочинок для мене — посидіти в тиші десь на природі. Головне, змінити атмосферу міської метушні. Ідеальний відпочинок — це мої близькі та друзі поруч і захоплююча подорож. Не має значення, куди їхати. Подорож – це ліки від метушні. Море, шезлонг або багатокілометрова прогулянка вузькими вуличками нових міст, по узбережжю або у горах, — не важливо, я не вибаглива.
— Інно Петрівно, чого вам найбільше хочеться?
— Молю Бога, щоб було здоров’я, а все інше – це тільки бажання досягти омріяного. Звісно, як звичайній людині, хочеться миру в нашій державі, стабільності у законодавстві, процвітання нашій професії!
Розмову вела Наталя ТАРАСЕНКО.
