Володимир ШПАРУТА: до карантину «потрібно ставитися по-дорослому, думати не тільки про себе»

ЖИТЕЛІ Ракулового протестували проти перебування в селі 28-річного чоловіка, який повернувся з Чехії наприкінці березня. Повертаючись додому, він пройшов всі необхідні процедури й попередження, вказавши адресу, де планував провести два тижні у суворій самоізоляції. Тут, у бабусиній хаті в Ракуловому (Шляхівська сільська рада), не порушуючи карантинних вимог, він сподівався перебувати наодинці, аби не наражати на небезпеку близьких та сусідів. Адже бабусю забрала до себе мама у Кринички, де тепер проживають п’ятеро членів його родини.

Але жителі села, де він народився і виріс, не радо зустріли молодого чоловіка: біля Ракулівського медичного пункту зібралися мешканці та з острахом і гнівом в очах вимагали «вигнати» його . Сільському голові Володимиру Шпаруті та поліцейським, які прибули на виклик, вдалося таки заспокоїти ракулян. Вони розійшлися по домівках, але відео, відзняте братом прибулого, обійшло Інтернет-простір і викликало неабиякі емоції у глядачів, адже ніхто з нас не застрахований від коронавірусу та іншої біди.
З цього приводу і не тільки ми поспілкувалися зі Шляхівським сільським головою Володимиром Шпарутою.

— Сьогодні чимало українців виїжджають за кордон на заробітки. Села Шляхівської сільради – не виняток. Чи багато повернулося у зв’язку з епідемією коронавірусу?

— Один повернувся.

— Він на самоізоляції? Хто контролює цей процес?

— Так, він на самоізоляції. Сидить у бабиній хаті, нікуди не ходить. Харчами і всім необхідним його забезпечили. Але, ви хіба не бачили, як його зустріли в Ракуловому? В штики!

— Як вдалося «розрулити» цю ситуацію?

— Я там був разом з поліцією. Організатори наполягали на тому, щоб чоловіка вивезти з села. Але здоровий глузд переміг: покричали, заспокоїлись і розійшлись. Адже ніхто з нас , наші діти не застраховані від такої біди, як коронавірус.

— На жаль, страх перед загрозою здоров’ю та життю часто керує нашим здоровим глуздом. Чи є ще мешканці ваших сіл за кордоном?

— Три людини залишаються в інших країнах.

— Ви з ними тримаєте зв’язок?

— Так. Батьки з ними спілкуються, а ми обов’язково цікавимось.

— Тобто знаєте, що вони наразі живі – здорові.

— Так, на сьогодні у них все добре, працюють.

— Чи є в сільраді волонтери, котрі допомагають потребуючим з придбанням продуктів харчування, інших необхідних речей особистої гігієни тощо?

— У нас немає нагальної потреби в цьому. Якщо кинемо клич, то завжди відгукнуться й допоможуть. Але у нас кожна людина поважного віку – під наглядом дітей або працівників служби милосердя.

— Скільки у вас таких людей?

— 102 – віком від 70 років. До речі, ми сьогодні в Ракуловому та Криничках розвезли продуктові набори (соціальний проєкт Мінсоцполітики та мережі АТБ). Завтра роздамо в Шляховому. Всього 50 наборів.

— Як у вас з забезпеченням медикаментами, масками?

— Все, що було, які мали запаси, роздали в Ракуловому. Ми не проти придбання засобів захисту, але шукаємо, щоб не було дуже дорого. Кошти в нас є. На сьогоднішній день (7 квітня – ред.) масок немає ні в магазинах, ні у медпунктах. Але обіцяють завтра завезти в торгівлю.

— А медики захищені?

— У медпунктах обмежений прийом хворих: тільки за нагальної потреби. Консультують переважно телефоном. Медпрацівники користуються масками та рукавичками. Невеличкий запас є.

— Чи є звернення із захворюваннями на ГРВІ, пневмонію? Ви якось контролюєте цей процес?

— Так, телефонуємо щодня, рано і ввечері. Поки що немає. На даний момент.

— Чи в кожному селі є медпрацівники?

— В Ракуловому – Олена Іванівна Кучерява, в Шляховому – Анастасія Анатоліївна Добридень. В Криничках немає медсестри, є тільки санітарка, тому зв’язок тримаємо з нею. Все – під контролем.

— Життя не стоїть на місці. Як працюють місцеві аграрії, люди – на городах?

— Так, люди працюють на городах, карантинні заходи їм не завада.

— Як оцінюєте весняний старт?

— Як оцінювати – земля суха. Треба дощику. Наші аграрії поки що не сіють, вичікують.

— А як озимі?

— Якщо не буде дощу – поганий прогноз. Дощику треба край! А так поля зеленіють, хлопці все роблять зі свого боку, підгодовують, удобрюють, намагаються внести все за повною програмою. Але, якщо не піде у травні дощ, озимих не буде.

— Аграрії – основні наповнювачі бюджету сільради …

— Так. 4,5 тисячі гектарів у нас обробляється орної землі. Всі надходження – в основному від сільгоспвиробників та ще від підприємців, що тримають магазини, здійснюють іншу діяльність (таких небагато).

— Продукти харчування в магазинах є?

— Все є. Ажіотажу нема. В магазинах все необхідне є, хліб постачають.

— Як посуваються справи з водопроводом? Можна сказати, що Ракулове вже не страждає від відсутності води?

— Водопровід – на стадії завершення: потрібно ще буквально два дні, аби зробити два «проколи» під дорогою, і можна пустити воду в село. Але через карантин підрядна організація припинила роботу: працівники їздили з сусідньої Любашівки.

— Що б ви побажали мешканцям Балтщини?

— Головне – не панікувати і дотримуватись карантинних заходів, серйозніше до цього поставитися. Я більше тижня тому через Бершадь проїздив. Там 90 відсотків людей ходять в масках та рукавичках. А минулої п’ятниці був у Балті, то бачив, що балтяни не дуже дотримуються карантину. Наразі не та ситуація, потрібно до неї ставитися по-дорослому, думати не тільки про себе.

— Так, як вчинив ваш земляк, повернувшись з Чехії?

— Так. Піщанський Євгеній Валентинович все правильно зробив, згідно з карантинними вимогами. Він – учасник АТО і навіть в такій ситуації захищає своїх односельців від невидимого ворога.

Бесідувала Людмила ШЕЛИХ.

Leave a Reply