Миттєво з глибин пам’яті спливає банальне, вульгарне закінчення цього вислову: «…а май сто друзів». На жаль, таку спотворену форму набуло чудове, стародавнє українське прислів’я в лексиконі багатьох сучасних українців.
У байці «Соловей, Жайворонок та Дрізд» видатного українського філософа і письменника Григорія Сковороди знаходимо чисту, оригінальну кінцівку цього вислову: «…а май одного друга».
Один вельми відомий балтянин запропонував мені іншу, на його погляд, дуже влучну, сучасну версію: «Будеш мати сто рублів – будеш мати й сто друзів». Ця версія перегукується з біблійною притчею Соломона (14.20): «У багатого друзі численні, а бідний зненавиджений навіть ближнім своїм».
У Стародавньому Римі у період розквіту та початку занепаду були поширені вислови: Ubi аmісі, ibi opes (Де друзі, там і багатство), Ubi opes, ibi аmісі (Де багатство, там і друзі).
У п’єсі Шекспіра «Тімон Афінський» однойменний герой каже: «У друзях моє багатство». Але цей ідеальний, оптимістичний погляд Тімон різко змінює після того, як численні друзі покинули його у скрутну годину.
«Поки ти будеш щасливий, доти в тебе буде багато друзів, коли ж для тебе настануть похмурі дні, ти залишишся один» (Овідій).
Багато хто з нас під словом «друг» розуміє людину, яка може щось для нас зробити корисне (часто навіть усупереч моральним принципам та законам) – «корисний знайомий». Високе, чисте, благородне слово «друг» стає синонімом слів «блат», спільник сумнівних, корупційних і навіть незаконних справ. Відбувається стрімке знецінення (девальвація) слова «друг» із підміною самого поняття «друг».
Давньогрецький філософ Платон (V-IV ст. до н. е.) згадує вже для нього старовинне прислів’я: Amicus alter ego est (Друг -це моє друге «я»).
Цицерон, видатний римський оратор, у трактаті «Про дружбу » дає таку дефініцію поняття «дружба»: «Дружба – це згода у всіх справах божих та людських у поєднанні з доброзичливістю та прив’язаністю» (VI.20). Маючи на увазі друга, Цицерон пише: «Що може бути солодшим, ніж мати людину, з якою ти можеш говорити, як з самим собою» (VI.22).
Наймудріші голови стародавніх часів, розмірковуючи над поняттям «друг», дійшли висновку, що справжніх друзів не може бути багато.
«Вірний друг – надійний захист: хто знайшов його, знайшов скарб. Вірному другу немає ціни» (Біблія. Сирах 6.14, 15).
«Друг усім – нікому не друг» (Аристотель).
Amicus verus – rаrа avis (Вірний друг – рідкісний птах).
Вірний друг зазвичай зустрічається рідше, ніж біла ворона (перефразований вислів Ювенала, 7 сатира, 202 рядок).
«Той, хто вважає, що має багато друзів, той не має справжніх друзів».
Прагматичні американці кажуть: «Ось тобі монетка -подзвони всім своїм друзям».
«Якщо справжнє кохання зустрічається рідко, то справжня дружба зустрічається ще рідше» (Ф. де Ларошфуко).
Однак деякі люди з несталими поглядами на життя, яких не дуже турбують совість та мораль, сприймають висновок стародавніх мудреців «справжніх друзів не може бути багато» у тому сенсі, що чим більше друзів, тим краще.
Людину, яка має чи хоче мати сто друзів, я хочу запитати: «На підставі чого вона вважає знайомих друзями? Які в неї вимоги до ймовірних друзів?» Деякі люди відчувають потребу в друзях, «щоб наданням взаємних послуг отримати від іншого те, чого самі досягнути не можуть, та у свою чергу поводитись з ними так само» (Цицерон, «Про дружбу», VIII.26). Такі люди «визначають дружбу рівністю наданих послуг. Це означає занадто точно та дріб’язково розраховувати дружбу, щоб зрівнявся рахунок отриманого та наданого, і дотримуватися старого пpавила – не давати більше, ніж отримав сам» (XVI.58). «Така дружба низького та далеко не благородного походження» (IX.29)
У цьому ж трактаті «Про дружбу» Цицерон сформулював закони справжньої дружби: дружба можлива тільки між чесними людьми; дружба – між рівними; не вимагати від друга того, що йде усупереч з совістю, усупереч з присягою, усупереч з інтер¬есами держави, та й самому не робити такого, підкоряючись проханням друга; дружба дана людям природою як помічниця у добрих справах, а не як посібниця у вадах та злодіяннях; по¬ступливості та лестощам, як посібникам людських вад, не має бути місця у дружбі, бо вони допомагають людині котитися у прірву; це не дружба, коли один не хоче чути правду, а другий готовий йому підлещувати.
Ще біблійний мудрець цар Соломон попереджував про шкоду лестощів у дружбі: «Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить» (Притчі Соломонові, 29.5)
У римлян слово «дружба» (amicitia) походить від слова «любов» (amor). Цим вони обґрунтували рідкісність справжньої дружби.
Перефразовуючи О. Купріна, скажу: «Дружба, як і любов, має свої висоти, котрі підкоряються лише одиницям з мільйона».
Бажаю, щоб кожен з нас мав вірного друга і щоб дружба допомагала нам ставати кращими та досконалішими. Майте вірного друга і самі будьте вірним другом.
Юрій ШЕЛУДЧЕНКО,
м. Балта•
About The Author
