ДОРОГІ ЧИТАЧІ! Ми з вами й не помітили, як зникло з адмінреформи слово «повіт» (округ), і навіть не думали, що, скоріш за все, нам доведеться, окрім обрання депутатів до міської (ОТГ) та обласної рад, вирішувати, за кого голосувати до районної. Та чи потрібні нам районні ради (навіть укрупнені), якщо ми говоримо про самостійність громад? В такому вигляді, як вони були – ні! Бо громади вже відчули солодкий смак самостійності, а їх мешканці не виявляють бажання опинитися в ролі героя байки «Рибалка» Євгена Гребінки. Пам’ятаєте: «Еге, Охрiменко дурний: пiшов прохать у повiтовий, що обiдрав його наш писар волосний».
Все має бути прозоро, і щоб переважна більшість питань вирішувалась на місцях. Адже так легше проконтролювати владу, вчасно відреагувати на її рішення.
Постанова Кабінету Міністрів про новий поділ областей на укрупнені райони викликала реакцію у деяких місцевих політиків, які підхопили не нову ідею створення району з центром у Балті. Хто ж проти? Ми всі – за! Але чи не пізно?
Нашому кореспонденту Людмилі ШЕЛИХ ситуацію прокоментували відомі в Україні та області експерти: Олександр СОЛОНТАЙ, Оксана ПІДНЕБЕСНА, Олексій ПАНТІЛЄЄВ.
Олександр СОЛОНТАЙ, керівник програми практичної політики, експерт Інституту Політичної Освіти, засновник та перший голова ВМГО «Фундація регіональних ініціатив»:
— Спочатку Балта зробила великий крок вперед, створивши об’єднану громаду, потім ще один крок вперед, вийшовши зі складу Балтського району і ставши самостійним містом. Сьогодні пропонується зробити три кроки назад, і ті два, що вже зроблені вперед, повернути на 90-ті.
Це коли в Балті нічого не вирішується, а все вирішує мегавеликий район, в якому буде керувати районна ланка. Адже навіщо обирати райради, якщо вони нічим не керуватимуть? У цьому найбільша проблема схваленого урядом рішення про утворення нових районів в областях.
Всі, хто виступає за підтримку Балтського району, на противагу того мегакрупного району, який створили, насправді хочуть, щоб люди самостійно вирішували більшість питань у Балті. Вони просто думають, що нереаль
но вплинути на процес укрупнення районів з райрадами по всій Україні, не вірять у даність того, що можуть відстояти свою самостійність. І тому ставлять запитання: де ж має бути центр району, якого, власне, не можна позбутися?
Тобто фактично ми всі погодилися на нав’язану гру згори, на таку реформу з формуванням великих районів, замість того, щоб об’єднати зусилля і відкинути взагалі подібну конструкцію територіального поділу, який веде не до децентралізації (коли більшість питань вирішується в об’єднаних громадах), а до централізації. Держава має тримати курс на утворення районів без районних рад (тобто без грошей та повноважень), але з функціями нагляду та контролю. Тільки так громади отримають самостійність, матимуть реальне самоврядування.
About The Author
